Анотація:
Перманентна кризовість українського суспільно-політичного
життя свідчить, що державна модель української нації ще не
сформувалася в основних своїх елементах, якими є ідентичність,
ціннісний базис суспільної моралі, влада і механізми забезпечення
її легітимності. Зрозуміло, що ці елементи мають доповнювати
одне одного і складати при цьому певну смислову і функціональну
цілісність, принаймні в моделі. Саме це найчастіше мають на увазі,
коли говорять про „українську ідею”. При визначенні основних
параметрів такої моделі доречно вивчити і використати досвід
країн, які мають схожі вихідні дані та розв’язують аналогічні
проблеми державно-національного становлення. Особливо
корисним для України може бути досвід ідеологічного оформлення
сучасних національно-державних проектів у Росії та Білорусі.
Схожими ситуації в усіх трьох країнах є з огляду на культурну
і психологічну близькість очікувань населення, але при цьому
проекти, що їх ми розглянемо, кардинально відрізняються за
своїм позиціонуванням щодо імперської ідеологічної спадщини та
в стратегічному баченні національної перспективи.