Рассмотрены морфология, структура, особенности локализации и распространения так называемых куполовидных структур внутри гипсовой толщи верхнего тортона Приднестровской Подолии. Обоснован осадочно-кристаллизационный генезис гипсовых "куполов" из солеродных растворов путем шестоватого придонного роста и
облекания (мегасферолиты). Показано влияние этих структур на интенсивность и характер проявления карстовых процессов при формировании пещер.
Досліджено морфологію, структуру, особливості локалізації та розповсюдження так званих куполовидних структур у гіпсовій товщі верхнього тортону Придністерського Поділля. Обґрунтовано осадово-кристалізаційний генезис гіпсових "куполів" із солеродних
розчинів шляхом шестуватого придонного росту і облямування (мегасфероліти). Показано вплив цих
структур на прояви карстових процесів та їх інтенсивність у процесі утворення печер.
Morphology, structure, localization and distribution features
of the so-called dome structures within the gypsum
mass of Upper Tortonian of the Dnister Podillia region
have been studied. The initial sedimentary crystallization
genesis of the "domes" from salt-generating brine by
co lumnar growth of gypsum crystals (megaspherolites) was
substantiated. Connection of the "domes" morphology
with intensity and manifestation of karstic processes during
formation of caves has been analyzed. The dome forms
grow upwards with the structures’ diameter increasing
from several centimeters to 5—8 m towards the top of the
gypsum mass. Symmetry axes within separate struc tures
are always subvertical (symmetry of a dome hemis pheroid).
Larger structures located upwards enclose sma ller ones
located below. The ensemble of the adjoining dome structures
composes a mosaic of convex polygonal cells. The
formation mechanism of the above-described structures
is similar to that of ordinary crystallization sphe rolites
while the size of the first ones is 10—100 times larger (up
to 10 m in diameter). These huge structures grew at the
bottom of a shallow basin with the depth exce eding the
convexity of the hemisheroids, i. e. over 2 m (presumably
to 5—10 m).
