Статья посвящена проблеме нового подхода к анализу философского текста, выработанного в современной научной литературе на рубеже ХХ-ХХI веков. В работе доказывается, что идея разрушения классических типов философского дискурса и их замены на дискурс литературы не утратила своей актуальности. Философский нарратив трактуется как отношение, процесс, отражающий изменчивость становления. При таком рассмотрении он предстает не
только как семиотическая цепь, которая несет новую информацию об объекте,
но и как изменение отношения к миру.
Стаття присвячена проблемі нового підходу до аналіза філософського тексту, який біло створено в сучасній науковій літературі на рубежі ХХ-ХХI ст. У
роботі доведено, что ідея руйнування класичних типів філософського дискурсу і
їх заміни на дискурс літератури не встратила своєї актуальності. Філософський
наратив тлумачиться як відношення, процес, відображаючий змінність ставлення. При цьому розгляданні він постає не тільки як семіотичний цеп, котрий
енсе нову інформацію про об'єкт, але й як змінювання відношення до світу.