Анотація:
В історії українського книгознавства є важливий період фор-
мування такого його розділу, як історія української рукописної
книги та стародруку, пов’язаний із загальними тенденціями ста-
новлення спеціальних історичних дисциплін у 80-х роках ХІХ–
10-х роках ХХ ст. На цьому етапі опису рукописної та стародруко-
ваної книги було накопичено достатньо емпіричного досвіду для
узагальнення єдиної методологічної основи – наукового опису
пам’ятки історії та культури, “археології книги”. Ці основоположні
науково-методичні засади опису книги дали змогу вченим поглиб-
лювати подальше вивчення історії книги в цілому, виявляти
основні методи дослідження книги з позицій її атрибуції та іден-
тифікації; вони заклали принципи камерального опису рукописної
книги та бібліографії стародруку як історичного джерела.