Серед різних напрямків в науках про здоров’я (З) особливо актуальною є проблема його сутністі. У відповідності з сучасними уявленнями, аеробний енергопотенціал (Е), виражений високим рівнем
максимального використання кисню (МВК), характеризує рухові можливості, але не З людини. Спроби
ревізувати це положення, вважаючи Е основою З людини, а МВК – його кількісним виразом, безпідставні. Так само хибні уявлення, нібито спортсменам притаманне якесь «інше», ніж більшості людей, З, показником якого є спортивний результат. Реалізація таких поглядів у практиці спортивної медицини може призвести до небезпеки, дозволяючи ігнорувати вивчення організму спортсменів з метою
запобігання ризику надмірних навантажень в умовах змагань. Одним з факторів З людини є морфофункціональна інтеграція, що забезпечує гармонійну взаємодію функцій та органів людини.
Among different directions in sciences about health (H) the most relevant is the problem of its essence. According to contemporary ideas, aerobic energo-potential (E), which is expressed by the high level of maximum oxygen consumption (MOI), characterizes moving abilities, but not H of the human. Attempts to revise
this statement, based on the idea that E is the basis of H of the human, and MOI - its quantitative expression, are groundless. Ideas that sportsmen have somewhat «different», then most people H, and it is expressed in
their sports results, are also mistaken. There is a big danger in realization of these ideas in the practice of sport medicine, as it allows to ignore studying of sportsmen organism in order to lower the risk of excessive loads during competitions. One of the H factors is morfofunctional integration, which provides harmonic interrelations between all functions and organs of the human.
