Представлена структуризация основополагающих параметров понятия “онималлюзия”, которые в итоге легли в основу дефиниции термина. Аргументируется положение о том, что оним-аллюзия – не языковое, а речевое явление. Предлагается концепция “многослойной” аллюзии, когда за онимом закреплено несколько текстов-источников, учет которых необходим для успешного декодирования приема. Получает свое развитие постулат о модификации содержания аллюзивного имени собственного под влиянием принимающего контекста. Демонстрируются лексические способы репрезентации и трансформации денотативного значения имени собственного, актуализации окказиональных коннотативных приращений в семантике онима.
Представлено структуризацію основоположних параметрів поняття “онім-алюзія”, які легли в основу дефініції терміну. Аргументується положення про те, що онім-алюзія – це не мовне, а мовленнєве явище. Пропонується концепція “багатошарової” алюзії, коли за онімом закріплено декілька текстів-джерел, облік яких необхідний для успішного декодування прийому. Отримує свій розвиток постулат про модифікацію змісту алюзивного імені власного під впливом приймаючого контексту. Демонструються лексичні способи репрезентації та трансформації денотативного значення власного імені, актуалізації оказиональних конотативних прирощень у семантиці оніма
The author has sorted out and arranged basic qualities of allusion from different modern conceptions to form the laconic and complete definition of the term “onym-allusion”. It has been ascertained that onymallusion is occasional phenomenon and stylistic device. Attention is focused on lexical means of representation and modification of onym’s denotative meaning in the text-recipient.