У сучасній Україні науково-дослідні установи Національної академії наук відчувають гостру потребу в молодих дослідниках, тоді як кар’єра вітчизняного науковця нинішніх випускників пересічних вищих навчальних закладів уже, на жаль, не приваблює. У статті проаналізовано модель дослідницького університету, яка, на думку автора, здатна забезпечити неперервність і наступність у вихованні, творчому розвитку і належній освіті майбутніх науковців із числа тих амбітних студентів, які в шкільні роки пройшли школу Малої академії наук (МАН), стали лідерами зовнішнього незалежного оцінювання знань, переможцями шкільних предметних олімпіад, здобули творчі відзнаки в конкурсах-захистах науково-дослідних робіт МАН, з дитинства мріють присвятити себе науці. Пропонована стаття дискусійна. Роздуми автора щодо того, якою має бути неперервна освіта молоді, схильної до наукової діяльності, базуються на тридцятирічному досвіді науково-педагогічного керівництва секцією інформатики Київської МАН «Дослідник», тісній співпраці з педагогами і науковцями Кримської МАН «Шукач», а також спілкуванні із студентами, які в шкільні роки навчалися в наукових гуртках МАН.
В современной Украине научно-исследовательские организации Национальной академии наук испытывают острую нужду в молодых исследователях, тогда как карьера отечественного ученого нынешних выпускников обычных вузов уже, к со жалению, не привлекает. В статье обсуждается модель исследовательского университета, которая, по мнению автора, в состоянии обеспечить непрерывность и преемственность воспитания, творческое развитие и необходимый уровень образования будущих ученых из числа тех целеустремленных студентов, которые в юношеские годы прошли школу МАН, стали лидерами рейтингов ЕГЭ, победителями школьных предметных олимпиад, добились творческих успехов на конкурсах-защитах научно-исследовательских работ МАН, с детства мечтают посвятить себя науке. Данная статья является дискуссионной. Размышления автора о том, какой же может быть система непрерывного обучения молодежи, предрасположенной к исследовательской деятельности, основывается на тридцатилетнем опыте научно-педагогического руководства секцией информатики Киевской Малой академии наук «Исследователь», тесном сотрудничестве с педагогами и учеными Крымской Малой академии наук «Искатель», а также — на общении со студентами, которые со школьных лет приобщились к деятельности МАН.
The research institutions of the National Academy of Sciences in Ukraine are in need of young researchers, but, unfortunately, only a few college graduates choose the academic career and pursue it domestically. This article proposes the model of the Research University, which, in the author’s opinion, might continuously supply new generation of researchers from the ranks of the graduates of MAN (Minor Academy of Sciences of Ukraine) and from the winners of school Olympiads or the other youth competitions, where person is showing devotion to research activities since childhood. The author’s thoughts expressed in this article are derived from his 30-years experience of working with the Kyiv’s MAN «Doslidnyk» in the position of teaching and research coordinator of informatics, from his cooperation with the teachers and scientists of Crimea’s MAN «Iskatel», as well as from close and extensive interaction with MAN’s students.
