В статье рассматриваются культурные связи тюркских народов со славянскими народами, прежде всего турецкого, крымскотатарского и украинского, включая исторический, социально-политический, культурологический и этнопедагогические аспекты. Для достижения цели использованы методы историко-педагогического анализа и синтеза развития педагогических представлений и воспитательной практики народов в разные исторические периоды. Новизна заключается в сопоставительном анализе педагогических культур народов-соседей, обобщенный опыт которых способствует укреплению дружбы, толерантности и сотрудничеству в современном поликультурном образовательном пространстве.
У статті розглядаються культурні зв'язки тюркських народів зі слов'янськими народами, насамперед турецького, кримськотатарського й українського, включаючи історичний, соціально-політичний, культурологічний й єтнопедагогічний аспекти. Для досягнення мети використані методи історико-педагогічного аналізу й синтезу розвитку педагогічних подань і виховної практики народів у різні історичні періоди. Новизна полягає в порівняльному аналізі педагогічних культур народів-сусідів, узагальнений досвід яких сприяє зміцненню дружби, толерантності й співробітництву в сучасному полікультурному освітньому просторі.
The article observes cultural relations connections of Turkic peoples with Slavic peoples, mainly Turkish, Crimean Tatar and Ukrainian, including historical, social, political, cultural and ethno pedagogical issues. The following menthols are used to achieve the goal: methods of historic - pedagogical analysis and synthesis of development of pedagogical views and educational practice of peoples in different historical periods. The novelty of the article is in contrastive analysis of pedagogical cultures of neighboring peoples, whose united experience promotes friendship, tolerance and cooperation in modern polycultural educational sphere.
