В статье рассматриваются особенности положения еврейского населения Беларуси, в 1914 – 1915 годах
оказавшегося на прифронтовых территориях. Выявляются обусловленные антиеврейскими стереотипами
мотивы и результаты действий военных властей по отношению к данной группе населения: ограничения
перемещений, обвинения в шпионаже, реквизиции, принудительные миграции. Доказывается, что в
обстоятельствах военного кризиса еврейское население оказалось в более сложных условиях, чем
представители других этно-конфессиональных групп.
У статті розглядаються особливості становища єврейського населення Білорусі, яке в 1914 – 1915 роках
опинилося на прифронтових територіях. Виявляються обумовлені антиєврейськими стереотипами мотиви і
результати дії військової влади по відношенню до даної групи населення: обмеження переміщень,
звинувачення в шпигунстві, реквізиції, примусові міграції. Доводиться, що в обставинах військової кризи
єврейське населення опинилося в складніших умовах, ніж представники інших етно-конфесійних груп.
The article examines the peculiarities of the condition of Jewish population in Belarus who occurred at the
prefrontal area in 1914 – 1915. It aims at revealing the motives and outcomes of the military authorities’ actions
toward the given group of population based on anti-Jewish stereotypes: limitations in movement, accusation in
espionage, requisition, forced migration. The author comes to the conclusion that, under the circumstances of a
military crisis, the Jewish population occurred in a more complex condition than the representatives of other
ethno-confessional groups.