У статті розглянуто загальні способи включення чужого тексту до авторської розповіді в
ключових структурних елементах Києво-Печерського патерика – посланнях Симона та Полікарпа.
Метою дослідження стало виявлення в аналізованому тексті спеціальних засобів відмежування
давньоруськими книжниками думок попередників. Застосовано методи: суцільної вибірки для виявлення ілюстративного матеріалу, зіставний метод для встановлення спільних та специфічних рис
при аналізі звернень до першоджерел різними авторами Патерика, описовий – для інтерпретації
мовного оформлення структури тексту, що поєднує «своє» та «чуже». Новизна праці полягає в
тому, що на матеріалі оригінального патерикового тексту такі спостереження не проводилися.
Опрацьований матеріал дозволив зробити висновки: в епоху середньовічного письменства залучення фрагментів із авторитетних джерел було обов’язковою умовою існування тексту, який претендував на широке визнання. Такими джерелами для Патерика закономірно стали Біблія та перекладна дидактична література. Встановлено, що елементи цих творів уводяться буквально або шляхом переповідання в новому тексті. У випадку відсутності маркування такі уривки зливаються з
авторською розповіддю, оскільки змістовно доповнюють її. Покликання на попередників здійснюються описово. Чужі думки в пам’ятці часто нагадують посилання на усні висловлювання, які набувають рис прямої мови. Найчастотнішою формальною ознакою цитування є лексико-граматична – вживання формули ‘дієслово говоріння + іменник (займенник) у називному відмінку’ в препозиції. Спостерігаються також ознаки відділення чужого тексту на морфологічному, стилістичному
рівнях. Патерик демонструє складні переплетіння різних способів включення засвоєних фрагментів у межах одного контексту.
The article examines the general ways of including a borrowed text into the authorʼs narrative in the
key structural elements of the Kiev-Pechersk Patericon – the letters of Simon and Polycarp. The purpose
of the study was to identify in the analyzed text special means of distinguishing thoughts of the early
scribes and those of their ancestors. The continuous sampling method was used to identify illustrative
material, the comparative method was used to establish common and specific features in the analysis of
references to primary sources by various authors of Patericon, the descriptive method was used to
interpret the linguis-tic design of the text structure that combines «own» and «alien». The novelty of the
work lies in the fact that no such observations have been made on the material of the original Patericon
text. The processed material made it possible to draw the following conclusions. In the era of medieval
writing, the inclusion of fragments from authoritative sources was a necessary condition for the existence
of a text that claimed to be widely recognized. Such sources for Patericon naturally became the Bible and
translated didactic literature. It is established that elements of these works are included literally or by
retelling in the new text. In the absence of marking, such passages merge with the authorʼs story, as they
meaningfully supplement it. References to earlier authors are made descriptively. The opinions of others in
the memorabilia often remind us of references to oral statements that takes on the features of direct speech.
The most frequent formal sign of citation is the lexical-grammatical one – the use of the formula «verb of
speech + noun (pro-noun) in the nominative case» in the preposition. There are also signs of separation of
someone elseʼs text on the morphological and stylistic levels. Patericon demonstrates a complex interweaving
of different ways of incorporating borrowed fragments into the same context.
