Децентралізаційні процеси дедалі більше стають рушієм змін у
сучасному світі, і від того, як скористаються їхніми перевагами й
мінімізують вади регіональні еліти, залежить, виявляться вони благом
чи стануть чинником соціальної деструкції. Надзвичайно важливо в
сучасних умовах, щоби соціогуманітарні науки сприяли концептуалізації
системно-динамічного інтердисциплінарного знання, сфера якого охоплюватиме не лише ієрархію центрів і периферій всередині окремої
країни, але й простір «зверх» державних кордонів, який піддається
регулюванню. Стаття присвячена висвітленню сучасних методологічних
підходів перегляду концепцій центр-периферійних відносин та виробленню нової моделі регіональності, яка базується на визнанні свободи
багатоманітності й неперехідного значення ідей полікультурності.
В такому контексті зазнають корекції усі пізнавальні стратегії, побудовані на перевагах ідей централізаторства, і насамперед на традиційній моделі центр-периферійних відносин і модернізації.
Доведено, що постмодерна ситуація, в якій перебуває сучасний
соціум, найменше нагадує владну, вибудувану за звичними канонами
центр-периферійності, вертикаль. Радше вона асоціюється з гетерогенною горизонталлю, здатною модифікуватися в найрізноманітніших
конфігураціях. Перегляд концепцій, моделей та структури усталених
центр-периферійних відносин сприяє переосмисленню механізмів та масштабів впливу політичних, економічних і культурних центрів на перебіг
суспільного розвитку просторових структур у контексті нових викликів.
Вибудована на цьому фундаменті теорія центр-периферійної полярності
вбачається інноваційним операційним інструментом у всій системі природничих і соціогуманітарних наук, що тією чи іншою мірою зайняті
аналізом просторових відносин.
Decentralization processes are increasingly becoming the driving force of
changes in the modern world, and how regional elites use their advantages and
minimize their disadvantages depends on whether they will turn out to be a
boon or a factor of social destruction. It is extremely important in modern
conditions that the social and humanitarian sciences contribute to the
conceptualization of system-dynamic interdisciplinary knowledge, the scope of
which will cover not only the hierarchy of centers and peripheries within a
single country, but also the space «above» state borders, which is amenable to
regulation. The article is devoted to highlighting modern methodological
approaches to reviewing the concepts of center-periphery relations and
developing a new model of regionalism, which is based on the recognition of
the freedom of pluralism and the intransitive importance of the ideas of multiculturalism.
In this context, all cognitive strategies built on the advantages of
the ideas of centralization, and first of all on the traditional model of centerperiphery
relations and modernization, undergo correction.
It has been proven that the postmodern situation in which modern society
is located is the least reminiscent of a domineering vertical, built according to
the usual canons of center-periphery. Rather, it is associated with a heterogeneous
horizon that can be modified in a wide variety of configurations.
Reviewing the concepts, models and structure of established center-periphery
relations contributes to rethinking the mechanisms and scope of influence of
political, economic and cultural centers on the course of social development of
spatial structures in the context of new challenges. Built on this foundation, the
theory of center-periphery polarity is seen as an innovative operational tool in
the entire system of natural and social sciences, which to one degree or
another are engaged in the analysis of spatial relations.
