В статье исследуются основные направления деятельности и формы взаимодействия СССР, УССР и БССР в ООН и ее специализированных
учреждениях в годы перестройки (1985–1991). Для раскрытия темы использованы материалы журнала «Международная жизнь» (обзоры МИД СССР
о внешнеполитической деятельности СССР, статьи министров иностранных дел союзных республик, в первую очередь Украины и Беларуси), книжные и журнальные публикации союзных/российских, украинских и белорусских
ученых, документы ООН и внешней политики СССР, УССР и БССР. Сознательный акцент автора на союзном уровне отражает реальную ситуацию
во взаимоотношениях между союзным центром и республиками в СССР в перестроечный период, когда эти отношения быстро эволюционировали
от внешнеполитического диктата центра к самостоятельности республик на международной арене, что в конечном счете привело к распаду
СССР и провозглашению независимости всех союзных республик. В статье проанализированы такие вопросы, как новый подход Советского Союза к
ООН в годы перестройки, формирование новых отношений между союзными республиками и центром, дипломатическое сотрудничество советских делегаций и представителей социалистических стран в ООН, белорусские инициативы на 45-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН
(1990). В годы перестройки советское руководство, союзный МИД проделали огромную работу по расчистке завалов «холодной войны», развитию
широкого международного сотрудничества и интеграции СССР в мировую
экономику. Свой немалый вклад в эту деятельность в рамках ООН и ее специализированных учреждений внесли белорусские и украинские дипломатические службы, получившие значительно более широкие возможности
реализации национальных интересов и потребностей своих народов в рамках радикально обновляемых отношений между союзным центром и республиками. Статья является одной из первых попыток в постсоветской
историографии исследовать деятельность СССР, УССР и БССР в ООН и ее специализированных учреждениях в период перестройки.
У статті досліджуються основні напрями діяльності й форми взаємодії СРСР, УРСР і БРСР в ООН та її спеціалізованих установах у роки
перебудови (1985 – 1991). Для розкриття теми використано матеріали
журналу «Міжнародне життя» (огляди МЗС СРСР щодо зовнішньополітичної діяльності СРСР, статті міністрів закордонних справ союзних республік, насамперед України й Білорусі), книжкові й журнальні публікації
союзних/російських, українських і білоруських учених, документи ООН і
зовнішньої політики СРСР, УРСР і БРСР. Свідомий акцент автора на
союзному рівні відображає реальну ситуацію у взаємовідносинах між
союзним центром і республіками в СРСР у перебудовний період, коли ці відносини швидко еволюціонували від зовнішньополітичного диктату центру до самостійності республік на міжнародній арені, що зрештою призвело
до розпаду СРСР і проголошення незалежності всіх союзних республік.
У статті проаналізовано такі питання, як новий підхід Радянського
Союзу до ООН у роки перебудови, формування нових відносин між союзними республіками й центром, дипломатична співпраця радянських делегацій і представників соціалістичних країн в ООН, білоруські ініціативи
на 45-й сесії Генеральної Асамблеї ООН (1990). У роки перебудови радянське керівництво, союзне МЗС здійснили велику роботу з розчищення завалів «холодної війни», розвитку широкої міжнародної співпраці й інтеграції
СРСР до світової економіки. Свій вагомий внесок у цю діяльність у рамках
ООН і її спеціалізованих установ здійснили білоруські й українські дипломатичні служби, які отримали ширші можливості реалізації національних інтересів і потреб своїх народів у рамках радикально оновлених відносин
між союзним центром і республіками. Стаття є однією з перших спроб у
пострадянській історіографії дослідити діяльність СРСР, УРСР і БРСР в ООН і її спеціалізованих установах у період перебудови.
The article examines the main directions of activity and forms of interaction
between the USSR, the Ukrainian SSR and the Belarusian SSR in the UN and its
specialized institutions during the years of perestroika (1985 - 1991). To disclose
the topic, materials from the journal “International Affair” were used (reviews of
the USSR Ministry of Foreign Affairs on the foreign policy of the USSR, articles
by the foreign ministers of the Union republics, primarily Ukraine and Belarus),
book and journal publications of Union / Russian, Ukrainian and Belarusian scientists,
documents of the United Nations and foreign policy of the USSR, the
Ukrainian SSR and the Belarusian SSR. The author’s conscious emphasis on the
union level reflects the real situation in relations between the Union Center and
the republics in the Soviet federation during the perestroika period, when these
relations rapidly evolved from the foreign policy dictate of the Center to greater
autonomy of the republics in the international arena, which ultimately has led to
the collapse of the USSR and the proclamation of independence all union republics.
The article analyzes such issues as the new approach of the Soviet Union
to the UN in the years of perestroika, the formation of new relations between the
Union republics and the Center, diplomatic cooperation of Soviet delegations and
representatives of socialist countries in the UN, Belarusian initiatives at the 45th
session of the UN General Assembly (1990). During the years of perestroika, the
Soviet leadership and the union Foreign Ministry did a tremendous job of clearing
the rubble of the Cold War, developing broad international cooperation and integration
the USSR into the world economy. The Belarusian and Ukrainian diplomatic
services have made a significant contribution to this activity within the
framework of the UN and its specialized agencies and have received much broader
opportunities for realizing the national interests and needs of their peoples within
the framework of radically renewed relations between the Union Center and the
republics. The article is one of the first attempts in post-Soviet historiography to
investigate the activities of the USSR, the Ukrainian SSR and the BSSR in the UN
and its specialized institutions during the period of perestroika.