На тлі соціально-політичних і економічних реформ «перебудови» в
СРСР, зокрема впровадження нової концепції національної політики,
висвітлено важливі аспекти національно-культурного життя грецької
спільноти УРСР. Йдеться саме про його відновлення в зазначений період,
що до цього часу не видавалося можливим упродовж багатьох десятиліть радянської історії. По-суті це була друга спроба партійного
керівництва СРСР врегулювати національне питання в демократичний
спосіб після заходів, проведених у межах політики «коренізації» (надання
мовам корінних народів СРСР офіційного статусу й можливості участі
їхніх представників у місцевому самоврядуванні), започаткованих
ХІІ з’їздом РКП (б) у 1923 р., і які вже наприкінці 30-х рр. були визнані
помилковими й навіть шкідливими.
Відтоді в СРСР права національних спільнот систематично порушувалися (ігнорування національно-культурних потреб, обмеження прав і
свобод, депортації за національною ознакою у 30–40-х рр., Голодомор-геноцид в Україні 1932–1933 рр. та ін.). А втім, партійне керівництво
СРСР незмінно декларувало відсутність будь-яких проблем у сфері національної політики держави. Ситуація змінилася після проголошення в
СРСР 1985 р. нового політичного курсу, в контексті якого базові засади
радянської національної політики зазнали концептуальної переоцінки.
Розвідка базується на тогочасних документах загальносоюзного та
республіканського (йдеться про УРСР) значення, що безпосереднім чином
стосувалися сфери регулювання міжнаціональних відносин. Проаналізовано їхній вплив на національно-культурне життя грецької спільноти
УРСР, зокрема в контексті тих зрушень, яким вони дали поштовх. Слід
зауважити, що в державному законотворенні періоду «перебудови»
термін «національні меншини» не використовувався. Натомість вживалися поняття «народи», «національності», «національні групи» та ін.
Against the background of the socio-political and economic reforms of
“perestroika” in the USSR, in particular the introduction of a new concept of
national policy, the author outlined important aspects of national and cultural
life of the Greek community of USSR. We are talking about its restoration in
the specified period, which by this time seemed impossible for many decades of
Soviet history. In fact it was the second attempt by the party leadership of the
USSR to settle the national question in a democratic way after the measures
conducted within the policy of “korenization” (granting to the languages of the
USSR indigenous People official status and possibility of participation of their
representatives in local self-government), initiated by the XII Congress RCP
(b) in 1923, and which already in the end of 30 's were deemed false or even
harmful.
Since then, in the USSR the rights of national communities systematically
violated (ignoring national and cultural needs, limitation of rights and
freedoms, deportation on a national basis in 30–40 's, Holodomor in Ukraine
1932–1933 and etc.). However, the party leadership of the USSR consistently
declared lack of any problems in the field of national policy. The situation
changed after the proclamation in the USSR in 1985 a new political course, in
the context of which basic principles of the Soviet National policy experienced
a conceptual reappraisal.
The paper is based on documents of the All-Union and Republican (talking
about the Ukrainian SSR) value, which were directly related to the sphere of
regulation of international relations. Their influence on national-cultural life
of Greek community of Ukrainian SSR was analyzed. It should be noted that
the term “national minorities” was not used in law-making during the
“perestroika” period. Instead, used the notion of “people”, “nationality”,
“national groups” and others.
