Статтю присвячено розглядові сакрально маркованих
мовних одиниць (слів та висловлень) як компонентів словника української поетичної мови другої половини ХХ століття.
У контексті осмислення традицій національного художнього
образотворення і текстотворення вони засвідчують бібліє
центричність мовомислення авторів, закоріненість їхньої
креативної свідомості в християнській лінгвокультурі.
Розглянуто стилістичну функціональність кількох типів номінацій, які в поетичному дискурсі відбивають мовну
практику релігійної сфери і формують кілька основних лексико-тематичних груп: «назви святих осіб», «імена біблійних
персонажів», «назви сакральних книг і їхніх частин», «назви
релігійних обрядів і таїнств», «назви культових споруд і їх
частин», «назви предметів культу», «назви релігійних свят».
Наголошено, що в аналізованих віршових текстах компоненти цих лексико-тематичних груп представлені з різною інтенсивністю. Спільна щодо них тенденція – це збереження притаманної їм високої стилістичної тональності, позитивної оцінності.
The article is devoted to the consideration of sacredly marked
language units (words and expressions) as components of the dictionary
of the Ukrainian poetic language of the second half of the twentieth
century. In the context of understanding the traditions of national artistic
formation and text creation, they testify to the library-centric linguistic
thinking of the authors, the rootedness of their creative consciousness in
Christian linguistic culture.
The stylistic functionality of several types of nominations is
considered, which in poetic discourse reflect the linguistic practice
of the religious sphere and form several main lexical and thematic
groups: «names of saints», «names of biblical characters», «names
of sacred books and their parts», «names of religious rites». and
sacraments»,»names of religious buildings and their parts», «names of
religious objects»,»names of religious holidays».
It is emphasized that in the analyzed poetic texts the components of
these lexical and thematic groups are presented with different intensity.
The common tendency towards them is the preservation of the high
stylistic tone implicitly inherent in them, the positive evaluation.
The conducted research testifies to the stability of the tradition of
using sacredly marked images and expressions in the national artistic
discourse, which reflect the linguistic practice of the religious sphere.
In the poetic language of the second half of the twentieth century, these
units retain their implicit high stylistic tone, positive value and form a
powerful layer of the national poetic dictionary.