Зовнішня історія різних мов засвідчує непоодинокі спроби спрогнозувати їхнє
майбутнє. Час показав: прогнози ці виявлялися як правильними, так і хибними. У
статті на матеріалі низки мов проаналізовано, щó саме пророкували їм у минулому
й що ставалося з ними потім.
Наприклад, у XVI–XVII ст. англійську мову сприймали як «відсталу» та «селюцьку», що має поступитися місцем досконалій латині. У середині ХХ ст. російській мові передрікали статус світової мови після перемоги комунізму в усьому світі.
Досить часто хибними виявлялися прогнози про близьку загибель тих мов, що
зазнавали лінгвоциду. Ф. Енгельс пророкував зникнення «малих» слов’янських народів та їхніх мов (чехів, словаків, хорватів, словенців). У XVIІІ ст. шведська адміністрація прогнозувала швидке зникнення «неперспективної» фінської мови.
Іноді не справджувалися й оптимістичні прогнози. Свого часу ніхто не міг передбачити стрімкого занепаду їдишу. Унаслідок нацистського Голокосту й наступної
асиміляції євреїв демографічна потужність цієї мови зменшилася в понад 20 разів.
Натомість іврит за неповне століття несподівано здолав протилежний шлях: від напівмертвої книжної мови до універсального засобу спілкування в усіх комунікативних сферах.
Передбаченнями про неминучий занепад рясніє історія української мови. Відповідні прогнози давали не лише асимілятори, а й самі українці. Так, у ХІХ ст. одним
з мотивів для укладання граматик і словників стало побоювання, що в майбутньому
зробити це буде неможливо, адже мова приречена на забуття. З шовіністичних позицій українську мову сприймали як нежиттєздатну, що слугувало підставою для
урядових утисків і заборон. Уявлення про її безперспективність і близьку загибель
побутували фактично до кінця ХХ ст.
Нездійснені прогнози про занепад мов дають підстави сформулювати рекомендацію: навіть якщо мова зазнає лінгвоциду, не варто перейматися песимізмом та опускати руки. Практично доцільною й психологічно виграшною є віра в краще
майбутнє, позиція «не здаватися за жодних обставин», настанова на безкомпромісну
боротьбу за мову.
Інший висновок: у мовознавстві досі не розроблено надійних методів прогнозування. Це істотна прогалина, адже, крім пізнавальної, наука повинна виконувати ще й прогностичну функцію. Завбачення майбутнього мови має стати актуальним
завданням сучасної лінгвістики.
The external history of individual languages shows attempts to predict their future.
Time has shown that these predictions were both true and false. The article on the material
of some languages analyzes what exactly predicted them in the past and what happened
to them later.
For example, in 16–17th centuries English was perceived as «backward» and
«peasant», which should give way to a more perfect Latin. In the middle of the 20th
century the Russian language was foretold the status of a world language after the victory
of communism throughout the world.
Quite often predictions about the near death of languages experiencing linguicide
turned out to be false. Fr. Engels predicted the disappearance of «small» Slavic peoples
and their languages (Czechs, Slovaks, Croats, Slovenes). In the 18th century, the Swedish
administration predicted the rapid disappearance of the «hopeless» Finnish language.
Sometimes optimistic forecasts were not confirmed either. At one time, nobody could
foresee the rapid decline of Yiddish. As a result of the Nazi Holocaust and the subsequent
assimilation of the Jews, the demographic power of this language decreased by more
than 20 times. At the same time, Hebrew has unexpectedly overcome the opposite path
during the incomplete century: from a half dead book language to a universal means of
communication in all communicative spheres.
The history of the Ukrainian language abounds with predictions of its imminent
decline. The respective forecasts were given not only by assimilators, but also by
native speakers. Thus, in the 19th century one of the motives for compiling grammar
and dictionaries was the fear that in the future it would be impossible to do so, as the
language is doomed to death. From chauvinistic point of view the Ukrainian language
was perceived as unviable, which served as a basis for administrative oppressions and
prohibitions. The misconceptions about its futility and near death existed in fact until the
end of the 20th century.
Unfulfilled predictions about the decline of languages give reason to formulate
a recommendation: even if the language is subject to linguicide, it is not necessary to
be pessimistic and to lose heart. The belief in a better future, the position «not to give
up under any circumstances», the guide to an uncompromising fight for the language is
practically expedient and psychologically advantageous.
The second conclusion: there are still no reliable forecasting methods in linguistics.
This is a big gap, because, apart from cognitive function, science must also have a
predictive function. Prediction of the future of the language should become a topical task
of modern linguistics.