The contribution discusses the artifacts of nomadic
types from Central Anatolia which include weapons,
horse equipment and objects made in the traditions of
Scythian animal art style. They highlight the complex
ethnic composition of the nomadic groups located here
in the 7th—6th centuries BC that does not allow attributing
all these archaeological materials to a single group,
for example, the Cimmerians.
Центральна Анатолія є однією з областей Передньої Азії, де фіксується найбільш значна концентрація
археологічних матеріалів, пов’язаних з перебуванням тут євразійських кочівників ранньоскіфського
часу. Рівнини Центральної Анатолії мали хороші
пасовища і здавна були зручні для комунікацій. У
VII ст. до н. е. ця область займала проміжне положення між Західною Анатолією з Лідією і східногрецькими центрами, а також Східної Анатолією, яка
входила в зону інтересів Урарту та Ассирії. На цій
території локалізувалися невеликі місцеві, фригійські або неохетські «князівства». Вони, ймовірно,
контролювалися добре озброєними і мобільними
загонами кочoвиків, які використовували цю територію в якості своєрідної бази для набігів на сусідні
і віддаленіші регіони. Матеріали ранніх кочoвиків
представлені в Центральної Анатолії предметами
озброєння і кінського спорядження, а також виробами, виконаними в скіфо-сибірському звіриному
стилі. Важливою і найчисленнішої категорією кочового інвентарного комплексу є бронзові втульчаcти
наконечники стріл, знайдені в похованнях провінції
Амасья, Сіваз, Імірлере, Гордіони, а також на місцевих поселеннях регіону (Богазкей, Каман Кале
Хоюк, Керкенес Даг). У статті запропонована їх типологія і наведені аналогії в євразійських пам’ятках
VII—VI ст. до н. е. Вивчення кочевніческіх комплексів з Анатолії показує, що вони мають синкретичний характер, включаючи вироби кіммерійського,
скіфського, центральноазіатського типів, а також
місцеві давньосхідні артефакти. Будучи зв’язаними
з різними культурними традиціями, ці комплекси
свідчать про неоднорідний етнічний склад кочівницьких угруповань, що локалізувалися в Малій Азії
у VII—VI ст. до н. е. Вони також не дозволяють приписувати виявлені тут матеріали якомусь одному з
цих народів, наприклад, кіммерійцям, в реальності
існування якого сьогодні вже ніхто не сумнівається.
