The article presents some remarks concerning the
reconstruction of social structure of the Scythian
populations from the forest-steppe zone of the leftbank
Dnieperland, in the period between the 2nd half
of 6th—4th/3rd century BC. The main aim of the paper
was to propose an interpretation of a social position of
deceased interred in graves belonging to the analyzed
set. Following the main theories regarding this subject
found in the scientific literature, I accepted a hypothesis
of a hierarchical character of the studied communities.
The highest place in the social hierarchy was taken by
members of the higher classes, including local and supra-
regional leaders of various ranks, members of the
ancestral and tribal aristocracy with «elite troopers»,
and members of elites of the lowest rank (the nomadic
elites of the lowest rank, and the «equestrian» aristocracy
associated with the local agricultural population).
The next strata — the middle class — consists of members
of the «ordinary population», regarded as the most
numerous part of the surveyed communities. One of the
lowest positions within the social system belonged to
«the poor», while the bottom of the hierarchy was occupied
by people of more or less limited rights, remaining
in a various levels of dependency from representatives
of the higher classes.
У статті подано коментарі щодо соціальної структури груп населення, які проживали між другою половиною VI та IV/III ст. до н. е. на територіях лівобережного лісостепового Подніпров’я. Її метою було
представити один з можливих способів інтерпретації померлих, похованих у різних комплексах могил, залишених цими громадами. використовуючи існуючі в літературі погляди на цю тему, було прийнято багаторівневий поділ їх соціальної структури.
Сам процес соціальної ідентифікації груп, що займають наступні рівні в ієрархії, був багаторівневим. Спочатку було проаналізовано контекст, у якому існують могили померлих, які належать до певних рангів. Наступний рівень аналізу був зосереджений
на спробі зіставити раніше відокремлені комплекси
поховань із соціальними верствами та групами, відомими з письмових джерел та / або виділеними для інших спільнот із подібною (скіфською) культурною моделлю. в результаті було встановлено, що найвище місце в соціальній стратифікації досліджуваних
груп населення посідали представники вищих сфер.
Цей шар не був однорідним і розпався на менші групи. На його чолі та водночас на чолі досліджуваних
спільнот стояли лідери різного розміру людських
груп (наприклад, окремих племен та їх об’єднань) з неоднорідним статусом. Кочова аристократія середнього рангу розташовувалася на нижчому щаблі. До
її складу входили представники родинно-племінної
аристократії, вожді менших громад (родів), що походять із групи вищих класів найнижчого рангу, а також т. зв. «елітні дружинники». На найнижчому рівні в ієрархії вищих класів були представники еліт
низького рангу. вони були найнеодноріднішою частиною «лісостепової» аристократії. вожді невеликих
громад, які ховали своїх померлих на деяких кладовищах / курганних групах, також мали подібний статус. Формально ця група належала до середніх
класів, тобто до населення середнього статусу. Цей шар, який є найчисленнішою частиною досліджуваних громад, розділився щонайменше на дві менші групи. Першу групу складали їх заможні представ
ники, тоді як другу групу складали решта простих людей із середнім статусом. Найнижчий ранг в
ієрархії офіційно вільних членів досліджуваних
громад займало не надто численне найбідніше населення («біднота»). Список соціальних прошарків
та груп, які можна виділити в межах аналізованих
груп населення, закривають категорії населення,
певною мірою залежні від осіб, які посідають вищий
ранг в ієрархії (слуги та домашні раби). При інтерпретації візерунку соціальної структури, отриманого для досліджуваних громад, також було порушено
питання відмінностей у кількості могил, що належать померлим, які займають різні місця в ієрархії.
Вони провокують питання про ступінь репрезентативності отриманих спостережень. Особливо проблематичною тут є надзвичайно висока частка поховань
представників вищих класів. У статті вказується
кілька можливих трактувань такого стану речей, серед яких найобґрунтованішою є теза, що це результат недооцінки кількості поховань, пов’язаних з категоріями населення, що займають нижчу позицію
в ієрархії, що виникає внаслідок різних факторів
(в основному стану джерельної бази). На це вказує,
наприклад, той факт, що серед різних могильних
комплексів, пов’язаних з обговорюваними громадами, які не були включені в розрахунки, переважають ті з рисами, характерними для груп, які є місцями спочинку представників середніх і нижчих класів.