Нижньодністровський (Зміїний) оборонний вал
на кордоні Римської імперії є одним з найбільших
та найзначніших об’єктів давньоримської фортифікації Північного Причорномор’я, але одночасно найбільш спірним та найменш відомим не лише
широкому загалу, але й фаховим історикам і навіть
археологам. Протягом останнього десятиріччя, на
ґрунті детального дослідження картографічних
джерел та матеріалів численних археологічних
розвідок, вдалося максимально повно реконструювати трасу цього валу, який виявився ще й найдовшим з усіх земляних валів Буджаку або Бессарабії. Стаття присвячена таким характеристикам
цієї унікальної пам’ятки військової архітектури та інженерії, як топографія, археологія, а також
відносне та абсолютне датування як традиційними способами, так і методом ґрунтово-генетичної хронології.
The Lower Dniester (Snake) Defensive rampart on
the border of the Roman Empire is one of the largest
and most significant objects of the ancient Roman fortification
of the Northern Ponticregion but at the same
time the most controversial and least known not only
to general public but to professional historiansas well.
Over the last decade, based on a detailed study of cartographic
sources and materials of numerous archaeological
surveys it has been possible to reconstruct completely
the line of this rampart which turned out to be
the longest of all earthen ramparts in Budzhak or Bessarabia
(Sapozhnikov 2011; 2013; 2020a). This paper is
devoted to such components of this unique monument
of military architecture and engineering as topography
and archaeology as well as relative and absolute dating
both by traditional methods and by the method of soilgenetic
chronology.
Today we can say that the rampart runs on the right
bank of the Dniester from the Sergeevka village near
the Black Sea to the right bank of the river Botna near
the Plop-Stubei village for 123—125 km, and the total
length of this structure (with additional fortifications
and protection of the camps) reached 134—136 km.
Since the rampart lies on the Late Scythiansettlements
Mologa II and Vesele III its terminus post quem
can be defined as the early 3rd century AD. Terminus
ante quem according to soil-chronological studies
by F. N. Lisetsky is limited to the second half of the
3rd century AD. Based on the historical situation in
Tyras and its environs during this period the authors
concluded that such a significant structure was built by
the Romans (or the local population under their leadership)
in the first half of the 3rd century AD.
