Статтю присвячено дослідженню зображальних форм документування
подій Великої війни 1914–1918 рр. на театрах військових дій російської армії.
Основну увагу приділено фотознімкам та батальній графіці. Установлено, що в
роки війни в усіх воюючих країнах було запроваджено жорстку військову цензуру з відповідними обмеженнями на фото- і кінознімання. У Російській імперії
офіційні репортажі з діючої армії могли вести лише акредитовані військові
кореспонденти та фотографи під суворим контролем армійського командування. Художнє документування воєнних подій було здійснено спеціальним загоном студентів батальної майстерні Петербурзької академії мистецтв на
чолі з професором М. Самокишем. Зібрані чи створені репортерами статті,
світлини, кінематографічні плівки, малюнки тощо підлягали ретельній перевірці відділами фронтових військово-цензурних органів.
Основним каналом масового поширення візуального матеріалу, створеного
на фронті, були центральні багатотиражні газети й щотижневики. Особливістю ілюстративного контенту російських періодичних видань було переважно статичне відображення реалій війни, що не давало змоги сформувати
чітке уявлення про розвиток подій на фронті. Практично скрізь фігурував
стандартний набір сюжетів і тем. Крім задоволення інтересу читацької аудиторії, репортажні зображення
були одним із важливих інструментів формування громадської думки та впливу
на суспільні настрої населення Російської імперії.
Поширення портативних фотоапаратів і рекламні заклики до безпосередніх учасників війни якомога повніше фіксувати її моменти сприяли появі аматорських фотознімків, зроблених солдатами і офіцерами “для себе”. На відміну
від “офіційних”, ці світлини вирізняються більшою динамікою, спонтанністю
та реалістичністю. Проте, внаслідок політики радянської влади, яка намагалася “стерти” Першу світову війну з суспільної пам’яті, багато фотодокументів, як і творів “окопної” графіки знищено або втрачено.
The article is devoted to the study of pictorial forms of documenting the events of
the Great War of 1914–1918 in the theaters of war of the Russian army. The main
attention is paid to photographs and battle graphics. It was established that during the
war in all warring countries, strict military censorship was introduced with
appropriate restrictions on photography and filming. In the Russian Empire, official
reports from the active army could be conducted only by accredited military
correspondents and photographers under the strict control of the army command.
Рictorial documentation of military events was carried out by a special detachment of
students of the battle class of the St. Petersburg Academy of Arts, led by Professor M.
Samokysh. Articles, photographs, cinematographic films, drawings, etc., collected or
created by reporters, were subject to careful scrutiny by the departments of front-line
military censorship.
The main channel for the mass distribution of visual material created at the frontline
was the central multi-circulation newspapers and weeklies. The peculiarity of the
illustrative content of Russian periodicals was mainly a static reflection of the realities
of the war, which did not allow to form a clear idea of the development of events at the
front. Almost everywhere there was a standard set of photo stories and themes.
In addition to satisfying the interest of the readership, reportage images were one
of the important tools for shaping public opinion and influencing the public mood of
the population of the Russian Empire.
The proliferation of portable cameras and advertising appeals to the direct
participants in the war to capture its moments as fully as possible contributed to the
emergence of amateur photographs taken by soldiers and officers “for themselves”.
Unlike “official”, these photos are more dynamic, spontaneous and realistic.
However, as a result of the policy of the Soviet government, which tried to “erase” the
World War First from public memory, many photographic documents, as well as
works of “trench” graphics were destroyed or lost.
