На основі вивчення нормативно-законодавчих, діловодних та статистичних матеріалів охарактеризовано основні аспекти просвітницької політики органів місцевого самоврядування України в пореформений період. Основу увагу
акцентовано на громадській підтримці сільських шкіл у пореформені роки
(друга половина ХІХ ст.). Доведено, що вона сприяла розвитку освіти і покращенню підготовки вчителів в Україні. Досліджено методи співпраці українських
земств із державними інституціями, громадськими організаціями, різними верствами населення та окремими прогресивно налаштованими представниками громадськості, меценатами. Підкреслено, що основним джерелом фінансування
закладів освіти були саме пожертвування земських зібрань, доброчинних
організацій і приватних осіб.
Based on the analysis of laws and regulations, records and statistics materials,
the article highlights the main aspects of the educational policies of the local selfgovernment
bodies of the Ukraine in the post-reform period. Main attention is paid to
the public support for rural schools after the reform (second half of the 19th century).
That contributed to a significant extension of education and the teachers training in
the Ukraine. Analyzed the methods of Zemstvos’ cooperation with government
institutions, NGOs and various social sectors, and individual progressive-minded
members of the society, patrons. It is emphasized that the donations of Zemstvo
assemblies, charitable organizations and private persons were the main sources of
educational funding.