У статті висвітлюється проблеми у діяльності органів місцевого самоврядування в Наддніпрянщині, пов’язані з неоднорідністю національного складу великих російськомовних промислових міст та україномовної сільської місцевості. Разом з тим, у статті показано, що у всіх регіонах національно-свідомі українці ставили собі за мету протидіяти російській імперській рабській
психології та моралі, коли визначальну роль у діяльності посадовця грало
бажання не вдовольнити реальні потреби місцевого населення, а вислужитися
перед вищестоящим начальством. Це досягалося активною підтримкою української кооперації, яка в свою чергу, забезпечувала соціально-економічні та національно-культурні потреби українського суспільства. У земствах та кооперативах українці вчилися вести реальну господарську та економічну діяльність. У них формувалися нові кадри для розвитку української економіки на
нових ринково-демократичних засадах, котрі повинні були поступово замінити
наскрізь просякнуту бюрократизмом російську напівфеодальну економіку.
Однак, рішуче протидіючи російській рабській психології та моралі свідомі
українці так же рішуче протидіяли міжетнічним конфліктам на національному
ґрунті. Особливо це стосується періоду гетьманату П. Скоропадського у
1918 р., коли свідомі українці, котрі пройшли школу практичної організаційної
та господарської діяльності у земствах та кооперативах, стали на чолі
України, забезпечивши її населенню гідні умови життя, на відміну від більшовицької Росії де панували голод та розруха. В цей час вони, сподіваючись на плідну співпрацю, дали прихисток багатьом російським досвідченим управлінцям, господарникам та фінансистам, котрі рятувалися від розв’язаного більшовиками в Росії так званого “червоного терору”. Однак, ця природна великодушність зіграла зі свідомими українцями злий жарт. В статті показано, що пригріті ними росіяни, не лише нічим не допомагали, але й почали усіляко
шкодити тим, хто їх пригрів. Цим відразу скористалися демагоги із числа
українських соціалістів, котрі під антиросійськими та антиєврейськими
гаслами підбурили українських селян до повстання проти гетьмана П. Скоропадського, відкривши тим самим дорогу до захоплення влади більшовикам. Не дивлячись на ці прикрі помилки не дуже досвідчених в політиці українських
діячів органів місцевого самоуправління, насамперед земців та кооператорів,
вони зіграли важливу позитивну роль в історії України, і тому, їхня діяльність потребує всебічного дослідження.
The article covers problems in the activities of local self-government bodies in
Naddniprianschina related to the heterogeneity of the national composition of large
Russian-speaking industrial towns and Ukrainian-speaking rural areas. At the same
time, the article shows that in all regions, national conscious Ukrainians set
themselves the goal of opposing the Russian imperial slave psychology and morals
when the decisive role in the activities of officials was the desire not to satisfy the real
needs of local population, but to serve the superior chiefs. This was achieved through
the active support of Ukrainian cooperation, which, in turn, provided the socioeconomic
and national-cultural needs of the Ukrainian society. In zemstvos and
cooperatives Ukrainians learned to pursue real economic activities, they created new
staff for the development of the Ukrainian economy on the new market-democratic
principles, which should gradually replace the Russian feudal economy that was
imbued with bureaucracy. However, strongly opposed to Russian slave psychology
and morals, conscious Ukrainians also strongly opposed ethnic conflicts on national
basis. This is especially true for the period of Hetman P. Skoropadskyi in 1918, when
conscious Ukrainians who passed the school of practical organizational and economic
activities in zemstvos and cooperatives, appeared at the head of Ukraine, providing
the living conditions to its population, in contrast to the Bolshevik Russia where
hunger was dominant and ruin. At this time, hoping for fruitful cooperation, they gave
shelter to many Russian experienced managers, businessmen and financiers who
escaped from the so-called "red terror" dissolved by Bolsheviks in Russia. However,
this natural magnanimity played a wicked joke with the conscious Ukrainians. In the
article it is shown that Russians who had been warmed up, not only did not help, but
also began to hurt in any way those who warmed them up. This was immediately used
by demagogues from among the Ukrainian socialists, who, under anti-Russian and anti-Jewish slogans, stirred Ukrainian peasants for uprising against Hetman P. Skoropadskyi, thereby opening the way for Bolsheviks to seize power. Despite these
glitters of mistakes, not being much experienced in the policy of Ukrainian local selfgovernment
bodies, especially peasants and co-operatives, they played an important positive role in the history of Ukraine, and therefore their activities require a comprehensive study.
