Показано, що у відносно розбавлених кислих розчинах на анодних поляризаційних кривих заліза та його аналогів спостерігається граничний струм, який має дифузійну природу. Величина цього струму не залежить безпосередньо від рН, а визначається сумарною концентрацією аніонів. Остання обставина лягла в основу гіпотези, згідно з якою величина граничного струму визначається швидкістю доставки аніонів до поверхні електрода. Запропонована гіпотеза передбачає утворення при анодному розчиненні металів таких лабільних частинок, як йонні пари або катіонно-аніонні комплекси.
Показано, что в относительно разбавленных кислых растворах на анодных поляризационных кривых железа и его аналогов наблюдается предельный ток, который имеет диффузионную природу. Его величина не зависит непосредственно от рН раствора, а связана с концентрацией присутствующих в растворе анионов. Последнее обстоятельство легло в основу гипотезы о том, что величина предельного тока определяется скоростью доставки к поверхности электрода анионов, которые принимают участие в нейтрализации позитивного заряда образованных катионов металла. Предложенная гипотеза предусматривает образование при анодном растворении железа таких лабильных частиц, как ионные пары или катионно-анионные комплексы.
It is shown that in relatively dilute acidic solutions on the polarization curves of iron and its analogues there is a maximum current which has diffusive nature. Size of such maximum current not depends directly on рН of solution, but related to the concentration of presenting anions. The last circumstance underlay hypothesis that the size of maximum current is determined by rate of delivery to the electrode surface of anions, which take part in neutralization of positive charge of metal cations. The offered hypothesis foresees formation at anode of such labile particles, as ionic pair or cation-anion complexes.