Аналіз нормативно-законодавчої бази другої половини ХІХ — початку
ХХ ст. засвідчив, що у Російській імперії ідея всебічного громадського контролю
над освітою отримала досить обмежене практичне втілення, переважно у
формі надання незначних наглядово-управлінських повноважень впливовим і
заможним дворянам-поміщикам. Доведено, що більшу роль мало представництво земських та міських органів самоврядування у повітових й губернських училищних радах, а також окремих станів — у складі попечительських рад
жіночих гімназій. Втім, на кожному вищому рівні освіти (починаючи із сільських шкіл і закінчуючи університетами) ступінь прямого впливу громадськості ставав все менш помітним, або взагалі був майже відсутній (наприклад, у вищій
школі). Лише на початку ХХ ст., в умовах наростання революційних настроїв
населення, уряд пішов на певні поступки щодо послаблення нагляду та контролю за діяльністю навчальних закладів — розширив склад педагогічних рад середніх навчальних закладів та дозволив створення батьківських комітетів.
The analysis of normative-legislative base of the second half of the ХІХth and
early ХХth centuries showed that in the Russian Empire, the idea of comprehensive
public control over education acquired quite limited practical implementation. This is
mainly about the providing insignificant supervisory and managerial powers to
influential and wealthy nobles, landlords. It was proved that more significanin the
countyce was representation of provincial and city self-government bodies in the
county and provincial school councils, social classes in the board of trustees of
women’s gymnasia. However, at each higher education level (ranging from rural
schools to universities) the level of direct public influence became less noticeable or
even was almost absent. Only in the conditions of an increase in the revolutionary
mood of the population at the beginning of the twentieth century the government made
concessions regarding the relaxation of supervision and control over the activities of
educational institutions — expanded the composition of pedagogical councils of
secondary schools and allowed the creation of parent committees.
