У статті висвітлюється боротьба органів самоврядування з проявами
монополізму в містах України у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. На
підставі різних правових джерел, архівних документів та наукових досліджень
з’ясовується, що категорію монополія варто розуміти як ринок, на якому
кількість продавців настільки незначна, що кожен з них здатен впливати на
кінцеве формування ціни. Доводиться, що місцеві органи самоврядування за
допомогою політики такс контролювали ціни як на продовольство, так і
товари першої необхідності та ін. З’ясовується, що антимонопольна законодавча база Російської імперії мала глибоку традицію, але залишалась консервативною, не встигала за розвитком ринкових процесів і була неефективною.
Держава сама брала участь у процесах монополізації з метою швидкого
створення транспортної системи й оборонного виробництва, що не давало можливості розвиватися вільній конкурентній боротьбі.
In the article the fight of organs of self-government is illuminated against the
displays of monopolist in the cities of Ukraine in the second half of ХІХ — at the
beginning ХХ of century it turns out On the basis of different legal sources, archived
documents and scientific researches, that category monopoly it costs to understand as
a market on that the amount of salespeople is so insignificant, that each of them is
able to influence on the eventual forming of price. It will be that the local organs of
self-government by means of politics of rates to control prices both on food and
commodities of daily necessity and other it. Turns out that the antimonopoly
legislative base of the Russian empire had deep tradition, but remained conservative,
did not have time after development of market processes and was ineffective. The state
self took part in the processes of monopolization with the aim of rapid creation of a
transport system and defensive production that did not give an opportunity to develop
to free competitive activity.