Метою дослідження є висвітлення ставлення населення радянської України до
введення військ в Афґаністан, що проводиться на основі інформаційних повідомлень КДБ
УРСР. Використано методи контент-аналізу історичних джерел, проблемно-хронологічний,
типологічний, порівняльний та антропологічний підхід. Наукова новизна. Застосовуючи
критичний аналіз джерел, які вперше вводяться в науковий обіг, розкривається недостатньо
вивчена історичною наукою тема. Дослідження засвідчує існування в УРСР розгалуженої
мережі нагляду за умонастроями населення. Як свідчили інформаційні повідомлення КДБ,
переважна більшість мешканців республіки підтримувала дії влади, арґументуючи це потребою
СРСР захистити свою безпеку, запобігти встановленню «впливу імперіалістичних держав»
в Афґаністані і зміцнити свій статус наддержави. Водночас донесення держбезпеки свідчили
про критичні оцінки й засудження радянських дій в Афґаністані з боку частини населення.
Утім здебільшого ця критика не виходила поза межі приватних розмов. Лише окремі
громадяни наважувалися висловлювати свій протест, що відбувалося у формі виготовлення
й розповсюдження анонімних листів та листівок, які містили заклики до боротьби з владою,
іноді від імені організацій або матерів загиблих в Афґаністані вояків. КДБ відстежував
будь-які прояви інакодумства, застосовувалися різні засоби – від «роз’яснювальних бесід»,
перевірок та «оперативної розробки» до притягнення до кримінальної відповідальності.
Через жорсткий контроль із боку органів державної безпеки критика дій влади не була
публічною, листи й листівки не могли вплинути на громадську думку, проте вони підривали
монополію влади на інформацію і спонукали ставити під сумнів офіційну версію подій в
Афґаністані.
The aim of the research is to present the attitude of Ukrainian Soviet Socialist
Republic’s population to Soviet intervention in Afghanistan in 1979–1980, according to the
KGB’s reports. The research methodology is based on a content-analysis of primary sources,
problem-chronological, typological, comparative and anthropological approaches. The scientific
novelty of the article consists in a study of a subject, which has not been fully explored and in a
critical analysis of new archive sources. Conclusions. The research validates an extensive network
of surveillance of people’s mindset in Ukrainian SSR and a monitoring of their attitude to sending
the troops to Afghanistan. According to the KGB reports, most of people supported the actions,
which, they believed, were necessary to maintain the Soviet Union’s authority as a superpower
and a leader of a socialist camp, as well as to protect its security by avoiding “imperialist powers’
influence” in a neighbouring state. At the same time, the KGB reported a critical attitude of a
considerable number of people to the policy towards Afghanistan. Some of them assessed Soviet
actions as “intervention”, “occupation” and “aggression”. Mostly, the criticism did not extend
beyond their private communication. There were only some individuals who expressed their
protest against USSR’s participation in the Afghan War through production and dissemination of
anonymous letters and leaflets. Some of them called for action against authorities. The protests were
expressed sometimes on behalf of organizations or the mothers of killed soldiers. KGB monitored
any signs of the criticism and applied different measures to the citizens, ranging from conversations
to raise their social-consciousness to criminal prosecution. Due to the tough KGB’s control, the
criticism of the USSR’s policy in Afghanistan was not public, and the letters and leaflets did not
have a significant impact on public opinion. However, they eroded the monopoly on information
and encouraged people to doubt an official version of events in Afghanistan.
