Метою запропонованої статті є аналіз головних аспектів сучасної польської
історіографії, присвяченої діяльності дипломатичної місії Польської Республіки у Харкові
в 1920–1930-х рр. Основні дослідницькі завдання сформовані необхідністю з’ясування
особливостей висвітлення вказаними вченими ключових напрямів й специфіки діяльності,
умов праці та щоденного життя дипломатичних працівників, їх взаємодії з місцевою владою
і дипломатичними місіями інших країн, реакції на Голодомор і Великий терор 1937 р. тощо.
Методологія ґрунтується на традиційному застосуванні методів історіографічного аналізу і
синтезу, які дозволили виокремити основні тематичні вектори та концептуальні висновки у
працях польських вчених; використанні методів реконструкції проявів колективної пам’яті
на прикладі вказаної групи наукових робіт з метою простеження взаємозв’язку між оцінками
істориків та деякими суспільними уявленнями про міжвоєнний період минулого Харкова;
порівнянні й типологізації домінуючих підходів і принципів до оцінки досліджуваної
проблематики. Наукова новизна визначається відсутністю у вітчизняному науковому
просторі аналогічних досліджень, присвячених вивченню доробку польських колег із історії
дипломатичного представництва Польської Республіки, акредитованого у Харкові впродовж
1921–1937 рр. Широкий спектр залучених до аналізу праць, опрацювання з цією метою
фондів польських бібліотек сприяло посиленню оригінальності статті, дозволило виявити
історіографічні розбіжності і тотожності, об’єктивно оцінити емпіричну вартісність згадуваних
напрацювань. Висновки. Аналіз авторських рефлексій польських вчених щодо діяльності
дипломатичних представництв Польської Республіки у Харкові 1921–1937 рр. дозволяє
стверджувати про наявність в їхніх працях низки спільних узагальнюючих тверджень, в основі
яких лежать нові фактологічні дані. Ідеться про констатацію поступового ускладнення умов для
діяльність польських службовців, розгляд радянською владою їх як представників шпигунської
організації. Акцентовано увагу на таких історіографічних векторах, як наявність елементів
розвідувальної діяльності в роботі дипломатичного представництва, негативного ставлення
його службовців до офіційної антирелігійної політики СРСР, захист ними представників
польської національної меншини, констатація в офіційних рапортах «катастрофи голоду на
селі» в 1933 р., обставини ліквідації представництва та ін.
The method of the proposed article is an analysis o f the main aspects o f modern Polish
historiography, devoted to the activities o f the diplomatic mission o f the Republic o f Poland in
Kharkov in the 1920- 1930s. The main research tasks form the need to take into account the features
o f coverage, identified by key areas and specific activities, cooperation and thus the lives o f diplomats,
their interaction with local authorities and diplomatic missions o f other countries, response to the
Holodomor and the Great Terror o f 1937 and more. The methodology is based on the traditional
application o f methods o f historiographical analysis and synthesis, which allowed to separate the main
thematic vectors and conceptual results in the process o f Polish scientists; the latest reconstruction
methods used show the collective memory in the examples o f certain groups o f scientific works in order
to promote the involvement o f the relationship between the assessments o f historians and the activities
o f public insecurity in the interwar period o f the past o f Kharkiv; comparison and typology o f dominant
approaches and principles to the assessment o f the studied issues. Scientific news acknowledges the lack
o f similar research in the domestic scientific space, devoted to the study o f the work o f Polish colleagues
on the history o f the diplomatic mission o f the Republic o f Poland, accredited in Kharkov during
1921- 1937, allowed to identify historiographical differences and totality, to actively assess the empirical
value mentioned for the purpose. Conclusions. Analysis o f the author’s reflexes o f the Polish countries
related to the activities o f the diplomatic missions o f the Republic o f Poland in Kharkiv (1921- 1937)
allows us to assert the existence in their workplaces o f common generalizing hardness on the basis o f
new factual data. It is a question o f a statement o f gradual promulgation o f conditions for activity o f the
Polish employees, consideration o f the Soviet power o f them as representatives o f the spy organization.
Emphasis is placed on such historiographical vectors as: the presence o f elements o f intelligence in the
work with the diplomatic mission, the negative involvement o f its employees in the official anti-religious
policy o f the USSR, the protection o f their Polish minority, the official reports ‘famine catastrophe”
in 1933, circumstances o f liquidation o f the representative office, etc.
