Мета статті полягає у з’ясуванні характеру політичних відносин між Східно-
Франкською державою та Київською Руссю в X–XI ст. Методологія дослідження. Для
розв’язання поставленої мети всі контакти між правителями майбутньої німецької та руської
держав представлено у хронологічному порядку, із використанням наявних джерел та
сучасних історичних інтерпретацій. Наукова новизна. У результаті проведеного дослідження
встановлено, що впродовж означеного періоду постійні та безперервні відносини між двома
політичними організмами не склалися. Це стосувалося також окремих східно-франкських
монархів, які не були зацікавлені у встановленні постійних контактів із Руссю, чиї володарі
вважалися суверенними, але номінально нижчими за ранґом від імператора. Загалом, спільною
характерною рисою східнофранксько-руських відносин, особливо в XI ст., була політика щодо
польської держави. Висновки. Контакти Східно-Франкської держави (періодів правління
Саксонської та Салічної династій) із Руссю встановилися лише за Оттона I, зокрема на ґрунті
релігійної політики. Після тривалої паузи ці стосунки відновилися за Генріха II у зв’язку з його
намірами щодо Болеслава Хороброго. По суті відтоді й до кінця XI ст. спільним знаменником
у взаєминах між імперією та Руссю стане польський чинник. За Генріха II, Конрада II контакти
з Київською Руссю зосереджувалися на союзах проти Болеслава Хороброго та його спадкоємця
Мешка ІІ. З іншого боку, у часи Генріха III було укладено союз з Ярославом Мудрим, метою
якого була реституція правління Казимира Відновителя в Польщі. Можна стверджувати, що
за Генріха IV відновився традиційний політичний напрям у політиці імперії, котрий полягав
у використанні відносин із Руссю супроти Польщі, який, однак, у тогочасних умовах не мав
значних шансів на успіх і був фактично заблокований дипломатичними заходами Болеслава II
Сміливого (Щедрого). У цьому контексті дивує надзвичайна пасивність східнофранкських
правителів щодо Русі, оскільки лише Генріх II, імовірно, чи не єдиний виступив із пропозицією
укласти союз.
The research goal. The aim of this article is to study the nature of political relations
between the East Frankish state and Kyivan Rus throughout the 10th and 11th centuries. The research
methodology. For this purpose, all connections of the rulers of the future German state with Rus
rulers were presented in chronological order using all existing sources and historical interpretations.
Scientific novelty. The research has concluded that that during the period under consideration,
there can be no question of continuous and uninterrupted relations between these political entities.
This also applies to individual East Frankish monarchs who were uninterested in establishing lasting
relations with Rus whose rulers were treated both as being fully independent and as having only
nominally lower rank than the emperor. In the few cases where East Frankish – Rus contacts did take
place, it was typical for both of the partners, especially in the 11th century, to initiate the contacts
with each other over matters related to their policy towards the Polish state. Conclusion. During
the reign of the Saxon and the Salian dynasties in the East Frankish state, relations with Rus were
not established until the period of Otto I which occurred for religious reasons. These relations were
re-established after a fairly long break only during the reign of Henry II in connection with his policy
towards Bolesław the Brave. From that moment the topic of Poland’s relations both with the Empire
and Rus would appear in their bilateral relations until the end of the 11th century. During the rule
of Henry II and Konrad II their relations with Kyivan Rus were focused on alliances formed against
Bolesław the Brave and his successor Mieszko II. However, during his reign Henry III formed an
alliance with Yaroslav the Wise with the aim of bringing back Casimir to the Polish throne. It can be
said that during the reign of Henry IV the previous policy of using relations with Rus against Poland
was resumed, which under the circumstances existing at the time, stood little chance of success, and
besides this policy was efficiently thwarted by diplomatic efforts of Bolesław II the Generous. In this
context, what is most striking is the exceptional passivity on the part of East Frankish rulers towards
Rus as it was probably just Henry II that came up with the proposal of entering into some alliance.