У статті розглядаються вияви андроцентризму в мовах патріархальних і постпатріархальних суспільств (до останніх належать і народи сучасної європейської цивілізації) — як одного з орієнтирів у системі мовних координат Я — ТУТ — ТЕПЕР (поряд з антропоцентризмом, принципом «господаря», принципом соціально активної особи та ін.), який становить один з провідних принципів організації граматичного і словотвірного рівнів мов з вираженою категорією роду, а також достатньо помітне явище в структуруванні лексико-семантичного й фразеолого-паремійного рівнів і в побудові текстів, та його неоднозначне сприйняття в сучасному суспільстві. Позначення особи чоловічої статі — досить звичайний вихідний пункт для позначення як особи жіночої статі (на загальнономінативному рівні, у словотворенні, у граматиці), так і людини взагалі (безвідносно до статі); досить звичайним є також протилежний перехід від позначення людини як такої до вираження ідеї тільки чоловічої статі. Мова демонструє також номінативно-оцінну, класифікаційну і функціонально-частотну асиметрію образів чоловіка і жінки — звичайно «на користь» чоловіка.
The article focuses on androcentrism and the ways it manifests itself in languages
of patriarchal and post-patriarchal societies (the letter embrace in particular the nations
of a modern European civilization) as one of the landmarks in the system of linguistic
coordinates I — HERE — NOW (equally with anthropocentrism, a “master” principle, a
socially active person principle, etc.), which is one of the cardinal principles that arranges
grammatical and word-building linguistic levels with a marked category of gender, as
well as a conspicuous phenomenon in structuring lexico-semantic, phraseological and
paremiological levels, in building texts and its dubious acceptance by a modern society,
too. The male designations are a rather common point of departure for designating both
females (in nomination on the whole, in word-formation, in grammar), and person in
general (irrespective of sex); a common practice is an alternate transition from designating
people as such towards the idea of representing only a masculine gender. Language also
reveals nominative-evaluative, classification and function-frequency asymmetries of male
and female images — commonly “in favour” of males.
