У статті зроблено огляд розвитку пуристичних тенденцій у мові німецької філософії впродовж XVII–ХХ ст. Проаналізовано розбудову філософської термінології
на питомих засадах і ставлення видатних німецьких філософів (Г. Лейбніца, І. Канта, Г. В. Ф. Гегеля, Й. Г. Фіхте, А. Шопенгауера, К. Маркса, Ф. Ніцше, М. Гайдеггера)
до мовного пуризму. Зроблено висновок про те, що німецька мова щоразу виявлялася цілком придатною для вираження складної філософської думки, яку важко уявити
без оригінальної термінотворчості.
The article considers the development of puristic tendencies in the language of German
philosophy during the 17th — 20th centuries. The creation of German philosophical
terminology and the attitude of prominent German philosophers (G. W. Leibnitz, I. Kant,
G. W. F. Hegel, J. G. Fichte, A. Schopenhauer, K. Marx, F. Nietzsche, M. Heidegger) to
language purism are analyzed. It has been concluded that the German language every time
turned out to be very suitable for expression of philosophical thought, which is difficult to
imagine without authentic terminology.