Анотація:
Danylenko L.
Kulturní paměť slova: příručka české lingvokulturolog
ьшсуокцьтшошсіе
К. : Видави. Дім Дмитра Бураго, 2017. — 224 с.
Володіння рідною мовою, як і оволодіння іноземною, природно пов’язувати з планом синхронії, з мовою на її сучасному синхронному зрізі. Однак найдалекоглядніші представники післясоссюрівського мовознавства, серед них і представники Празької лінгвістичної школи, усвідомлювали відносність протиставлення діахронії та синхронії, наголошуючи на наявності в останньої як статичного, так і динамічного аспектів. Це стосується, серед іншого, і значення лексичних та фразеологічних одиниць, зокрема так званої діахронічної, чи історичної, пам’яті цих одиниць. Ця діахронічна пам’ять у семантиці може мати різний характер і стосуватися, наприклад, давніх, історично віддалених чи навіть архаїчних і пережиткових денотатів або ж такої екстралінгвістичної мотивації внутрішньої форми, яка з сучасної точки зору є вже непрозорою, відбиваючи натомість уже забуті реалії та уявлення минувшини. Зазначені динамічні аспекти мовної семантики можуть також мати не лише суто діахронічний вимір, а й утілювати в собі зв’язки одиниць з іншими мовними ареалами й культурно-історичними циклами. Інтерес і увага саме до цих сторін існування й еволюції мови в цілому та її окремих елементів і угруповань великою мірою властиві сучасному мовознавству в його антропоцентричному спрямуванні. Водночас відповідне бачення мовної семантики істотне й потрібне не лише для лінгвістики, а й для лінгводидактики.