Абсурдний художній текст у вимірах лінгвістичної прагматики

Abstract

У статті обґрунтовується особливий статус абсурдних художніх текстів у сучасній функціонально і комунікативно зорієнтованій лінгвістиці як важливого джерела й інструменту пізнання закономірностей естетичного смислотворення. На прикладі девіативного використання пресупозицій розглядаються прагматичні аспекти абсурдизації художніх текстів Л. Керрола, О. Введенського, Д. Хармса, Е. Іонеско, С. Беккета.

The paper dwells upon the special status of absurd fiction texts in the modem functionally and communicatively oriented linguistics as an important source and tool of understanding the patterns of aesthetic meaning formation. The pragmatic aspects of absurdization of fiction texts by L.Carrol, O.Vvedensky, D.Harms, S.Beckett, E.Ionesko are considered using the example of deviational use of presuppositions.