У статті розглядається явище активізації в певних колах сучасного українського суспільства історико-мовної міфотворчості, спрямованої на пошуки «золотого віку» української мови в глибокому доісторичному минулому, — з виділенням трьох основних тематичних ліній у таких пошуках: виведення української мови як однієї з найдавніших мов світу, неоязичництво і підкреслення «позитивної оцінності» внутрішньої форми української мови.
The article deals with the tendencies to creation of historical and linguistic mythology in certain
circles of the contemporary Ukrainian society. These tendencies are directed at searching «the
Golden Age» of Ukrainian in the hoary prehistoric past. Three main directions are shown in such
search: positioning Ukrainian as one of the most ancient world languages, neo-paganism, and emphasis
on «positive evaluation» of the inner form of Ukrainian.