Мета статті – деталізувати роботу В. Модзалевського стосовно охорони чернігівських музеїв упродовж липня–листопада 1917 р., спираючись на його письмові клопотання, адресовані міській управі. Методи дослідження відповідають означеній меті, ґрунтуються на принципі історизму та об’єктивності, є загальнонауковими (аналіз, індукція) та спеціально-історичними (історико-порівняльний, історико-системний, історико-генетичний). Наукова новизна полягає у тому, що вперше досліджено взаємодію міського самоврядування та губернського комісара з охорони пам’яток мистецтва й старовини В. Модзалевського щодо збереження артефактів, зосереджених у музеях і
соборах Чернігова. Висновки. Революційні події 1917 р. дозволили народам імперської Росії сподіватися на швидке вирішення низки закоренілих проблем в усіх царинах життєдіяльності держави
й соціуму. Українці розпочали відновлювати власну державність, створивши представницький орган – Центральну Раду, трансформовану в квітні 1917 р. у революційний парламент, що керував
національним рухом Наддніпрянщини. Поміж активних його учасників є особистості, які, незважаючи на війну й глибоку соціально-економічну кризу, усвідомлювали значимість культурно-духовної
спадщини для процесу формування української держави, посилення етнічної самоідентифікації.
Один із них – Вадим Модзалевський – Чернігівський губернський комісар із охорони пам’яток мистецтва й старовини, очільник Комітету з охорони пам’яток мистецтва та старовини. Завдяки
йому були ініційовані пам’яткоохоронні заходи для збереження старожитностей Чернігівського
з’єднаного історичного музею міської і вченої архівної комісії, Музею українських старожитностей імені В.В. Тарновського, єпархіального давньосховища, розташованого в Троїцькому соборі,
святинь православних храмів. Наполегливі клопотання комісара мали відгук поміж гласних міського
самоврядування Чернігова, які сприяли організації варти поблизу музейних установ і культових споруд, підтримали ідею забезпечення якісної охорони шляхом підбору надійних і свідомих караульних.
The purpose of the article is to detail V. Modzalevskyi’s work concerning protection of Chernihiv
museums during July-November 1917, based on his written requests addressed to the city administration.
The research methods conform to the stated purpose. They are based on the principle of historicism
and objectivity. There are general scientific (analysis, induction) and special-historical (historical-comparative,
historical-systemic, historical-genetic) methods. The scientific novelty is that for the first time the
interaction between the City Government and V. Modzalevskyi, the Provincial Commissar for the Protection
of Art Monuments and Antiquities concerning the preservation of artifacts concentrated in museums
and cathedrals of Chernihiv at the time was studied.
Based on the processed materials, we can draw the following conclusions. The revolutionary events
in 1917 allowed peoples of imperial Russia to hope for a quickly solution to a number of persistent problems
in all life spheres of the state and society. Ukrainians set out to restore their statehood by creating a
representative body, the Central Rada, which was transformed in April 1917 into a revolutionary parliament
that led the national movement in the Dnieper region. Among its active participants were individuals
who, despite the war and the deep socio-economic crisis, were aware of the importance of cultural and spiritual
heritage for the process of restoring Ukrainian statehood, strengthening ethnic self-identification.
One of them is Vadym Modzalevskyi, the Chernihiv Provincial Commissar for the Protection of Art Monuments
and Antiquities, and the head of the Committee for the Protection of Art Monuments and Antiquities.
Thanks to him, monument protection measures were initiated to preserve the antiquities of the Chernihiv
United Historical Museum and the scientific archival commission, the Museum of Ukrainian Antiquities
named after V.V. Tarnovskyi, the diocesan ancient repository located in the Trinity Cathedral, Orthodox
shrines. The commissioner’s urgings were supported by the Chernihiv city government, which helped to
organize guards near museums and religious buildings, and welcomed the idea of providing quality protection
by selecting reliable and conscientious guards.
