Стаття присвячена висвітленню домінантної ролі концепту «регіон» у геокультурному дискурсі та вдосконаленню методологічних засад територіальної організації соціуму в контексті пріоритетів регіональної політики України. Наголошено, що
в регіонах, як суспільно-географічних та адміністративних ареалах, відбуваються
трансформаційні процеси реформування економіки та суспільного устрою, які змінюють як інституційні, так і ідентифікаційні вектори просторового розвитку. Акцент зроблений на розгляді регіону як історично сформованої соціокультурної спільноти, в
межах якої місцеві регіональні структури взаємодіють із макро- та мікросоціальними
інститутами. Звертається увага на те, що у природничих і соціогуманітарних науках
існують різні підходи до визначення поняття «регіон». Найчастіше ним позначається
територія, яка є очевидною єдністю з географічної точки зору, населення якої зберігає
спадкоємність, поділяє спільні цінності та намагається відтворювати й розвивати
свою самобутність з метою стимулювання культурного, економічного та соціального
прогресу. Доведено, що геокультурний ракурс наукового пізнання дає змогу дослідити регіон
як цілісну систему типів господарських зв’язків та комунікацій, оцінити його роль у
трансляції цінностей світової й національної культури, зрозуміти історично сформовану унікальність території. Регіон осмислюється як певна просторова соціокультура з притаманними їй механізмами відтворення, самопізнання й самовираження. Таке
осмислення можливе лише на основі занурення у специфічну ауру регіональних типів
світовідчуття й світорозуміння, регіональних настроїв і уподобань, що змінювалися
впродовж віків. Першорядної ваги при цьому набуває аналіз співвідношення регіональних,
національних і загальносвітових інтересів і цінностей, проблем регіоналізації суспільної
свідомості, індикаторів регіональних стилів поведінки.
The article highlights the dominant role of the concept of «region» in geocultural
discourse and aims to improve the methodological foundations of the territorial
organization of society in the context of the regional policy of Ukraine. It is
emphasized that in the regions, both socio-geographical and administrative areas,
there are transformational processes of reforming the economy and social order,
which change both institutional and identification vectors of spatial development. The
“region” is considered as a historically formed socio-cultural community, within
which local regional structures interact with macro- and micro-social institutions. The
paper argues that the natural and socio-humanitarian sciences have developed
different approaches to the definition of «region». It refers predominantly to a
territory that is a geographical unit whose population maintains continuity, shares
common values, and seeks to reproduce and develop its identity to stimulate cultural,
economic, and social progress.
It is proved that the geocultural perspective of research allows to study the region
as a holistic system of economic relations and communications, to assess its role in
translating the global values and national culture, to understand the historically
formed uniqueness of the territory. The region is understood as a certain spatial
socio-culture with its inherent mechanisms of reproduction, self-knowledge, and selfexpression.
This understanding is based on an immersion in a specific aura of
regional types of worldviews, values, and preferences that have changed over the
centuries. It is argued that the analysis of the correlation of regional, national and
global interests and values, problems of regionalization of public consciousness,
indicators of regional styles of behavior is of paramount importance.
