В пределах Крымского полуострова выделяется две физико-географические провинции – Крымская степная (на севере) и Горный Крым (на юге) (Подгородецкий 1988, рис. 8: А, Б) (рис. 1: 1). Однако при определении границ Горного Крыма, несмотря на кажущуюся очевидность решения этой задачи, исследователи, в зависимости от своей специализации, демонстрируют различные взгляды на проблему. В большинстве географических справочников и других работ географов в это понятие объединяется территория, занимаемая всеми тремя субпараллельными грядами (Главной, Внутренней и Внешней) Крымских гор.
Робота присвячена історії вивчення Південного Криму римського часу. Свій внесок у цей процес внесла і О.О. Паршина, ювілею якої присвячена ця збірка, ставши одним з перших дослідників Кутлакського укріплення – одного з найбільш інформативних архітектурно-археологічних об'єктів регіону. У статті обґрунтовано кордони Південної частини Гірського Криму відповідного періоду як окремого об'єкту дослідження, наведено дані греко-римської наративної традиції про географічні особливості та етно-політичну ситуацію в регіоні.
The Southern Mountain Crimea represents a particular cultural-economic zone characterized by a small size and a low agricultural potential. In Roman times (from the 2nd half of the 1st c. BC to the late 4th and early 5th c. AD) this territory is associated by many antique authors with the historical Taurica situated between Bosporus, Chersonesos, and ‘Scythia’. The Greek-Roman literary tradition knew here six locations: Kriu Metopon cape, Charax, Lampad harbour, Trapezus mountain (?), Lagira, port of Atheneon (?). All these places were apparently connected with the maritime business as navigational landmarks and populated areas with harbour.