Мета статті – детально розглянути та описати унікальну пам’ятку
українського друкарства «Місяцеслов», надрукований 27 січня 1718 р. у друкарні
Києво-Печерської лаври. Методи, на яких ґрунтується дослідження, оскільки
йдеться про твір церковного письменства, що складається з власне тексту,
який вміщений у спеціальну палітурку з відповідними прикрасами і поява якого
зачепила підвалини Української Церкви, її взаємовідносин з Константинопольським та Московським патріархатами, добиралися відповідно до об’єкта. Передусім це методи історизму, опису, аналізу та інтерпретації. Наукова новизна полягає в тому, що вперше детально описано й проаналізовано примірник стародруку зі збірки Чернігівського обласного історичного музею імені
В. В. Тарновського та простежено його зв’язок з подібними пам’ятками. Висновки. Після Визвольної війни (1648–1657) під проводом Богдана Хмельницького православ’я стало панівною конфесією на території новоствореної козацької
держави. Церковні ієрархи були втягнуті у чвари, які охопили молоду державу
після смерті гетьмана, і цим скористалася Москва, яка активізувала намагання
підпорядкувати Київську митрополію Московському патріархатові. У травні
1686 р. царські посланці, зі згоди султана, за хабар отримали від константинопольського патріарха Діонісія відпускні грамоти про поступку архіпастирства над київським митрополичим престолом. Проте грецькі, французькі, швейцарські, незаангажовані російські богослови та історики Церкви наголошують, що передачі Москві канонічної території Константинопольського патріархату в
дійсності не відбулося, і що Київська кафедра була передана лише в тимчасову
опіку московських патріархів, тобто перепідпорядкування Київської митрополії
є історичним міфом. Свою незгоду з політикою царського уряду українські світські та церковні інтелектуали висловлювали в різний спосіб. Зокрема, у титулі «Місяцеслова» 1718 р. зазначено, що, незважаючи на вимоги Москви, Києво-Печерська лавра є ставропігією Константинопольського патріархату. Намагання вилучити книгу з обігу були українцями проігноровані. Запис у чернігівському примірнику свідчить, що частина накладу одразу після друку розійшлася
Україною, і царські та синодальні укази вже не в силах були зупинити її розповсюдження. Звертаємо увагу, що неприйнятний з боку Москви текст титулу у ХІХ і ХХ ст. не викликав заперечення як з боку священників, які правили у церквах, так і в ревізорів консисторій, які час від часу перевіряли роботу парафій. Що це – недбальство чи солідарність українців у збереженні своєї історичної
спадщини? Ураховуючи вищенаведені історичні факти, більш імовірним визнаємо друге.
The purpose of the article is to consider in detail and describe the unique monument
of the Ukrainian printing house "Misyatseslov", which was printed on January
27, 1718 by the printing house of the Kiev-Pechersk Lavra. The methods on which the
study is based, as it is a work of ecclesiastical writing, which consists of the actual
text, which is placed in a special cover with appropriate decorations and the appearance
of which touched the foundations of the Ukrainian Apostolic Apostolic Church,
its relationship with the Patriarchates of Constantinople and Moscow project. First of
all, these are methods of historicism, description, analysis and interpretation. The scientific
novelty lies in the fact that for the first time a copy of an old print from the
collection of the Chernihiv Regional Historical Museum named after VV is described
and analyzed in detail. Tarnowski and its connection with the relevant monuments can
be traced. Conclusions. After the Liberation War (1648–1657), under the leadership
of Bohdan Khmelnytsky, Orthodoxy became the dominant denomination on the territory
of the newly created Cossack state. Church hierarchs were embroiled in quarrels
that engulfed the young state after the death of the hetman, and Moscow took advantage
of this, intensifying its efforts to subordinate the Kyivan metropolitanate to the
Moscow patriarchate. In May 1686, the tsar's envoys, with the consent of the sultan,
received bribes from Patriarch Dionysius of Constantinople for a bribe to cede the
archpastorate over the Kyivan metropolitan throne. However, Greek, French, Swiss,
and unbiased Russian theologians and church historians emphasize that the canonical
territory of the Patriarchate of Constantinople was not transferred then, that the Kyiv
Cathedral was transferred only to the temporary care of Moscow patriarchs, and that
subordination is a historical myth. Ukrainian secular and ecclesiastical intellectuals
expressed their disagreement with the tsar's brutal policies in various ways. In particular,
in the title of the "Lunar Word" of 1718, it was stated, despite Moscow's
demands, that the Kiev-Pechersk Lavra is the stauropegy of the Patriarchate of Constantinople.
Attempts to withdraw the book from circulation were ignored by Ukrainians.
Records in the Chernihiv copy show that part of the circulation immediately after
printing was distributed throughout Ukraine and no formidable royal and synodal decrees
were able to stop its distribution. Draws attention to the fact that the text of the
title is unacceptable from Moscow in the nineteenth and twentieth centuries. did not
provoke objections either from the priests who ruled in the churches or from the
auditors of the consistories, who from time to time inspected the work of the parishes.
What is it – negligence or solidarity of Ukrainians in preserving their historical heritage?
Given the above historical facts, rather the second.
