Мета статті – проаналізувати залучення представників робсількорівського руху до так званих масових кампаній комуністичного режиму, а також з’ясування їхніх мотивів участі в них як активістів. У статті застосовано принципи
історизму та системності. Дослідження спирається на мікроісторичний метод. Завдяки вивченню історій конкретних людей, організацій, сіл можна зробити загальні висновки про процеси більшого масштабу. Новизна дослідження
полягає у запровадженні до наукового обігу матеріалів із районної преси Чернігівщини початку 1930-х рр. Висновки. Провідною масовою кампанією, до якої
були причетні робсількори, були так звані «хлібозаготівлі». Позаштатні кореспонденти газет брали безпосередню участь у вилученні продуктів харчування в
українських селян, а також у пропагандистських кампаніях та розповсюдженні
газет. Головним стимулом для них була можливість створення репутації лояльної до режиму людини. Учасники руху долучилися до створення у пресі образу
«куркуля-шкідника». Ще однією домінантною темою на початку 1930-х рр. була
антирелігійна пропаганда. У низці дописів позаштатних кореспондентів викрито людей, дотичних до релігійних громад, яка також стала аргументом для звинувачень. Відсутність у населення будь-якого стимулу працювати в колгоспах преса висвітлювала як «куркульський саботаж», а в статтях робсількорів лунали вимоги покарати винних у «шкідництві». Незважаючи на відсутність
публікацій, у яких прямо вказано на масовий штучний голод у 1932–1933 рр., з
контексту деяких матеріалів зрозуміло про тотальні обшуки та вилучення продуктів харчування. Поодиноким виявом справжнього ставлення українців до політики комуністичного тоталітарного режиму в пресі є пряма мова селян, яку
автори статей трактували як «куркульську агітацію».
The purpose of the article is to analyze how the representatives of workers' and
farmers' correspondents' movement took part in so-called mass campaigns of the
communist regime and their motives of participation in them as activists. In the article
the principles of historicism and systematic were used. The research is based on
micro-history method. Due to the study of the stories of particular people,
organizations, villages, one can make general consequences about the large-scale
processes. Novelty of the study is the introduction of the materials of the press of
Chernihiv region of the early 1930s into the scholar use. Consequences. The leading
mass campaign the workers' and farmers' correspondents participated in were socalled
“grain procurements.” Newspaper freelance-correspondents were directly
involved in the seizure of food from Ukrainian farmers, propagandistic campaigns and
dissemination of newspapers. Their main motivation was the possibility to create a
reputation of a person loyal to the regime. The participants of the movement were also
involved in creating the image of the "kulak saboteur" in the press. Defamation of the
so-called "kulaks" became a characteristic feature of the publications of workers' and
farmers' correspondents in the studied period. One more dominant topic in the early
1930s was anti-religious propaganda. In their articles, freelance-correspondents
blamed people connected with religious communities, which was an argument for
denunciation. The press treated the fact that the population did not have any
motivation to work in collective farms as “kulak sabotage”, and in many articles of
workers' and farmers' correspondents, there were demands to punish those guilty in it.
Despite the absence of publications with direct mentions of mass artificial famine in
1932 and 1933, from the context of some materials one can make a conclusion about
total searches and seizure of food products. A single manifestation of the true attitude
of Ukrainians to the policies of the communist totalitarian regime in the press is the
direct speech of the farmers, interpreted by the authors of the articles as "kulak
agitation".
