У статті розкрито зміст поняття «філософія мови Олеся
Гончара» через аналіз кінематографічного принципу оповідності
письменника (стилістеми висловлювань-кінокадрів); діалогічно-
монологічну форму передавання роздумів, ліричних відступів
філософського змісту; чергування синтаксичних структур із
субʼєктом «він» (назва третьої особи) і структур «ти-звертання»
як різновиду внутрішньої мови персонажа.
Наголошено на концептуалізації індивідуального словника (час,
степ, сонце, зоря, творчість, людина, світло, райдуга), естетичній
функції різночасових етнокультурем, символічному змісті назв
творів Гончара «Берег любові», «Тронка», «Людина і зброя»,
«Циклон», «Собор», «Твоя зоря».
In the article the content of the concept «Oles Honcharʼs philosophy
of language» is revealed through the analysis of the cinematic principle
of the authorʼs narration (stylistem of expression – film frames); the
dialogic-monological form of the transfer of reflection, lyrical digressions
of philosophical content; the alternation of syntactic structures with the
subject he (the name of the third person) and the structures of «youappeal
» as a kind of internal language of character.
The emphasis is on the conceptualization of the individual vocabulary
(time, steppe, sky, sun, star, man, light, rainbow), the aesthetic function
of multi-time ethnoculturems, the symbolic meaning of the names of
the Honcharʼs works «The Coast of Love», «The Tronka», «Man and
weapons», «Cyclone», «Cathedral», «Your star».
