Мета дослідження полягає у з’ясуванні мети, засобів і завдань більшовизації
студентства закладів педагогічної освіти національних меншин у 1920–1930-х рр., висвітленні
громадсько-політичної і просвітницької діяльності студентської молоді, цілеспрямованої та
контрольованої партійними й комсомольськими осередками в педтехнікумах, інститутах, у
цілому партійно-державницькими структурами, а також проявів в її середовищі опозиційних
настроїв. Методологія. Використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння,
діалектичний) та спеціально-наукових (історико-генетичний, історико-порівняльний,
історико-типологічний, проблемно-хронологічний) методів історичного пізнання. Наукова
новизна. Проаналізовано громадсько-політичне життя студентства педагогічних навчальних
закладів крізь призму його більшовизації. Висновки. Для більшовизації студентської
молоді, нав’язування їй радянсько-сталінської ідеології й моделі суспільства партійні та
комсомольські осередки у закладах педагогічної освіти національних меншин практикували
організацію політичних гуртків, гуртків «поточної політики», політичних і комсомольських
шкіл, «політбоїв», «соціалістичного змагання», поширення атеїстичних ідей, відзначення
державних свят та ін. На практиці такі заходи, як і самі партійні та комсомольські комітети,
належним авторитетом серед студентів здебільшого не користувалися. Натомість у
молодіжному середовищі популярними були різні диспути та дискусії на політичні теми з
вільним обміном думками, що, на думку влади, несло загрозу виробленню «марксистського
світогляду». Політико-ідеологічним настановам більшовицької партії й комсомолу було
підпорядковано громадсько-політичну та просвітницьку діяльність студентів. Зокрема
їх залучали до роботи у складі профспілок, громадських організацій, гуртків, до участі в
різних загальнодержавних кампаніях, шефській роботі на селі, на підприємствах у містах,
у робітничих клубах, підрозділах Червоної армії та ін. Загалом студенти педагогічних
технікумів й інститутів були менш активними у суспільній роботі, особливо у селах, ніж їхні
ровесники з суто українських вишів. Частина студентів не сприйняла більшовицької моделі
суспільства, проявляла опозиційні настрої, що неминуче призводило до репресій в їхньому
середовищі.
The purpose of the study is to clarify the purpose, means and objectives of Bolshevization
students of pedagogical educational institutions of national minorities in the 1920s and 1930s,
coverage of socio-political and educational activities of student youth, purposeful and controlled by
party and Komsomol cells in pedagogical colleges and institutes, in general, party-state structures, as
well as manifestations of opposition among her. Research methods. The authors used a set of general
scientific (analysis, synthesis, method of comparison, dialectical) and special scientific (historicalgenetic,
historical-comparative, historical-typological, problem-chronological) methods of historical
cognition. Scientific novelty. The social and political life of the students of pedagogical educational
institutions through the prism of its Bolshevization, subordination to the means and tasks of the
Soviet-Stalinist leadership in the interwar period is analyzed. Conclusions. For the Bolshevization
of student youth, the imposition of Soviet-Stalinist ideology and the model of society, party and
Komsomol cells in the educational institutions of national minorities practiced the organization
of political circles, circles of “current politics”, political and Komsomol schools, “political battles”,
“socialist competition”, propaganda of atheistic ideas, celebration of state holidays, honoring the
memory of Bolshevik leaders, etc. In practice, such events, and in fact the party and Komsomol
committees themselves, did not enjoy the proper authority among students. Instead, various debates
and discussions on political topics with a free exchange of views were popular among young people,
which, according to the authorities, posed a threat to the development of a “Marxist worldview”.
The socio-political and educational activities of students were subordinated to the political and
ideological guidelines of the Bolshevik Party and the Komsomol. In particular, they were involved in
work in trade unions, public organizations, clubs, in various national campaigns, boss work in villages,
urban enterprises, workers’ clubs, units of the Red Army, the elimination of illiteracy and more.
In general, students of pedagogical colleges and institutes were less active in social work, especially in
rural areas, than their colleagues from purely Ukrainian universities. Some students did not accept the
Bolshevik model of society, which strengthened their opposition, which inevitably led to repression in
their environment.
