Метою статті є аналіз публічного дискурсу В.Черчилля в 1930–1940-х рр.
щодо залучення жінок до служби в армії, який не лише доповнить його біографію новими
відомостями, але й дасть змогу з’ясувати, по-перше, в який спосіб він як медійна особа
формував суспільний дискурс, по-друге, який вплив як очільник уряду він здійснював на
чинний ґендерний режим Великобританії в 1940-х рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму та багатофакторності. Автори застосували як загальнонаукові
(аналіз і синтез, індукція й дедукція, узагальнення), так і спеціально-історичні (критичний
аналіз джерел, ретроспективний, історико-порівняльний) методи, а також ґендерний підхід. Наукова новизна. У статті вперше предметом спеціального дослідження є проблема
ставлення В.Черчилля до служби жінок в армії. Це питання лише побіжно досліджувалося у західній історіографії, де й досі побутує чимало сумнівних тверджень щодо цього, заснованих на однобокому вивченні доступних джерел. Під час наукового пошуку автори
опрацювали широке коло різнопланової літератури. Також було проаналізовано значний
пласт джерел, серед яких есе та промови В.Черчилля, мемуари безпосередніх учасників подій, низка звітів засідань англійського парламенту. Висновки. На основі аналізу публічних висловлювань та опублікованих творів В.Черчилля, а також основних заходів його уряду
щодо служби жінок, автори статті дійшли висновку, що він украй негативно ставився до
офіційного надання жінкам можливості воювати зі зброєю в руках. Публічний
дискурс В.Черчилля щодо жінок на службі в армії перебував у межах патріархального уявлення
щодо них як слабких і миролюбних створінь, котрі не можуть і, головне, не повинні складати конкуренцію чоловічій частині населення. Активно використовуючи працю жінок у допоміжних службах під час війни, політик дозволяв собі нетактовні висловлювання на
їхню адресу по завершенні бойових дій.
The aim of this article is to analyse Winston Churchill’s public discourse in the 1930s
and 1940s on the recruitment of women into the army. Its result will not only supplement his
biography, but also make it possible to find out, firstly, how he, as a media personality, formed public
discourse, and secondly, what influence as the head of government, a person endowed with broad
powers, he influenced British gender regime in the 1940s. The research methodology is based on the
principles of historicism and multifactoriality. The authors used both general scientific (analysis and
synthesis, induction and deduction, generalization) and special-historical (critical analysis of sources,
retrospective, historical-comparative) research methods, as well as a gender approach. The scientific
novelty. In the paper W.Churchill’s attitude to the service of women in the army for the first time
is the subject of the study. This problem was briefly explored in the Western historiography, where
there are still many dubious statements about it, based on a one-sided study of available sources.
Conclusions. Based on the analysis of Churchill’s public statements and published works, as well as
his government’s main actions in the context of women’s service, the authors concluded that he was
critical on official permission for them to use arms and fight. Churchill’s public discourse on women
serving in the army was within the patriarchal view of them as weak and peaceful creatures who could
not and, most importantly, should not compete with the male half of the population. Actively using
the work of women in the auxiliary services during the war, the politician allowed himself tactless
remarks addressed to them after the end of hostilities.
