Мета дослідження полягає у висвітленні умовного «другого періоду» життя Федора Любартовича, який він провів в основному на руських землях Польського королівства (орієнтовно
1406/1407–1431 рр.), а також у визначенні складу тогочасних володінь князя, їх державно-правового статусу. Методологічну основу становлять принципи історизму, науковості, об’єктивності,
системності. Застосовано такі загальні та спеціальні методи, як аналіз, синтез, історично-хронологічний, порівняльно-історичний, історично-системний, внутрішня й зовнішня критика джерел,
порівняльна текстологія. Наукова новизна. Зібрано, проаналізовано та систематизовано максимум інформації, що стосується досліджуваного періоду біографії Федора Любартовича; складено
повний і критично перевірений список його «жидачівських грамот» (у тому числі з використанням
деяких неопублікованих текстів, що містяться в Коронній метриці); визначено державно-правовий статус володінь, належних князеві на території Польського королівства. Висновки. Стосунки
Федора (Федюшка) Любартовича з його двоюрідним братом королем Владиславом Яґайлом у першій третині XV ст. (на відміну від кінця XIV ст.) були стабільно-приязними. Найвірогідніше в 1406–1407 рр. князь отримав пристойні володіння в руських землях Польського королівства, а саме Стрий, Жидачів і Коропець з округами-повітами (districtus). Проте це не були повноцінні удільні
князівства, а лише пожиттєві держання (tenuta), що надавалися близьким родичам Яґайла. В їх
межах Любартович мав право юрисдикції над місцевими феодалами, але не міг надавати земельні володіння, оскільки власником останніх залишався польський король. Таким чином, термін «Жидачівське князівство», який можна зустріти в новітній літературі, не зовсім коректний. Федір Любартович усе життя залишався вірним православ’ю. Князь офіційно був держателем і ктитором
Унівського монастиря, а після смерті його ім’я внесли до кількох православних пом’яників.
The aim of the study is coverage of the conditional "second period" of Fedir Liubartovych’s
life, which he spent mainly on the Rus lands of Kingdom of Poland (approximately 1406/1407–1431);
the establishment of the structure of the prince’s possessions, as well as the determination of their
state and legal status. The methodological basis of the study includes the principles of historicism,
science, objectivity and consistency. Such general and special methods as analysis, synthesis,
historical-chronological, comparative-historical, historical-systemic, internal and external criticism
of sources, comparative textology were also used. Scientific novelty. In the study, a maximum
of information relating to the studied period of the biography of Fedir Liubartovych was collected,
analyzed and systematized; a complete and critically verified list of "zhydachivski letters" was
compiled (including the use of some unpublished texts contained in the Crown Metric); the state-legal
status of possessions belonging to Liubartovych in the territory of Kingdom of Poland was determined.
Conclusions. Relations of Fedir Liubartovych with his cousin, King Władysław Jagiełło, in the first third
of the 15th century (unlike the end of the fourteenth century) were stably benevolent. Most likely, in
1406–1407, Liubartovych received worthy possessions within Kingdom of Poland, namely the towns
of Stryi, Zhydachiv and Koropets with their county districts (districtus). However, these were not fullfledged
specific principalities, but only lifelong possessions (tenuta), that could be transferred to the
close relatives of Władysław Jagiełło. Within them, Liubartovych had the right to jurisdiction over local
feudal lords, however, he could not grant land ownership, because the Polish king was the owner of
these lands. That is to say, the term "Duchy of Zhydachiv", which can be found in modern literature,
is not entirely correct. Fedir Liubartovych remained faithful to Orthodoxy all his life. The prince was
officially the holder and ktytor of the Univ Monastery. And after his death, his name was included in
several Orthodox commemoratives.
