Мета дослідження. На основі аналізу широкого кола архівних
джерел та опублікованих матеріалів висвітлити передумови становлення й
основні етапи діяльності Київського археологічного інституту, розкрити його
роль як багатопрофільної платформи співпраці гуманітаріїв-науковців Києва, виявити внесок викладачів і студентів інституції в історичну та археологічну науку, пам’яткоохоронну, архівну справу, музеє-, мистецтвознавство
тощо. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності та системності, діалектичному підході до
історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних та спеціальних методів
дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що у статті комплексно досліджено процес формування і становлення КАІ в період із 1917 по 1924 рр.
На основі аналізу архівних джерел та опублікованих матеріалів виявлено маловивчені аспекти розвитку й діяльності інституції, переосмислено їх із позицій сучасності. Узагальнено розмаїття форм і напрямів діяльності установи
в комплексі заходів із вивчення, охорони та популяризації пам’яток. Здійснено
аналіз здобутків викладачів і випускників КАІ. Виявлено взаємозв’язок вищої
школи, наукових установ досліджуваного періоду з Київським археологічним інститутом. У висновках зазначено, що КАІ став науково-освітньою установою
та координаційно-дослідним центром, платформою співпраці гуманітаріїв-науковців, тут потужний розвиток отримали спеціальні історичні дисципліни. Висвітлено роль КАІ як наукового форуму, де постало українське мистецтвознавство, розвивались архівістика, археологія та документалістська
школа В.Антоновича. Наголошено, що саме історія мистецтва й мистецтвознавство поряд з архівно-книгознавчим спектром дослідів були головним напрямом наукової діяльності установи. Інститут став одним із провідних
центрів, де склалася історико-порівняльна концепція давньоукраїнської культової архітектури І.Моргілевського, а також осередком дослідження києвознавчих питань історії мистецтва. Простежено зв’язок КАІ з концепціями
М.Грушевського та його школою, із представниками київського Українського
наукового товариства. Зазначено, що результатом діяльності інституції
стало формування нової плеяди фахівців, професійних археологів, істориків, архівістів, мистецтвознавців.
Purpose of the study. To illuminate the prerequisites of the formation
and the main milestones of the Kyiv Archaeological Institute, to reveal its role as a
multidisciplinary platform for cooperation between Kyiv’s humanities and scientists,
to identify the contribution of educators and students of the Institute to historical
and archaeological science, monumentology and archives, museology, art history etc.,
based on the analysis of a wide range of archival sources and published materials.
The methodological foundations of the study are based on the principles of historicism,
a scientific objectivity and consistency, a dialectical approach to historical phenomena.
According to the set goals and objectives, a combination of general scientific,
interdisciplinary and special research methods was used. The scientific novelty lies
in the fact that the article comprehensively investigated the process of formation of
KAI in Kyiv in the period from 1917 to 1924. Unexplored aspects of the development
and activity of KAI were identified and rethought from the standpoint of modernity,
based on the analysis of archival sources and published materials. It provided
an overview of the variety of forms and activities of the institution in the complex
of measures for the study, protection and popularization of monuments. The analysis of
the achievements of educators and graduates of KAI is carried out. The interrelation
of higher educational institutions, scientific institutions of the studied period with
the Kyiv archaeological institute is revealed. In conclusion, it was stated that KAI
has become a scientific and educational institution and a coordination and research
center, a platform for cooperation between humanities and scientists, the special
historical disciplines have been developed in it. It is highlighted the role of KAI as a
scientific forum, where Ukrainian art, Ukrainian archival studies, archaeology, and
the documentary school of V.Antonovych were developed. It is noted that the history of
art, together with the archival and bibliological spectrum of researches, were the main
direction of the institute’s scientific activity. The Archaeological Institute in Kyiv was
one of the main centers where the historical and comparative concept of the ancient
Ukrainian cult architecture of I.Morhilevskyi was formed, as well as a center for the
study of Kyiv studies issues of art history. The connection of KAI with the concepts of
M.Hrushevskyi and his school, with representatives of the Kyiv Ukrainian Scientific
Society is traced. It is noted that the result of the KAI’s activity was the formation of
a new constellations of specialists, professional archaeologists, historians, archivists, art historians.
