Розглядається історія посвят престолів Києво-Софійського собору.
Це дослідницьке завдання потребує вирішення з огляду на численні анахронізми при використанні назв престолів у різні періоди вивчення, та обумовлене
необхідністю з’ясування назв окремих частин храму, адже посвяти є окремою
темою історії пам’ятки, в якій відображено процеси «адаптації» давньоруського
комплексу до потреб, уявлень духовних кіл Київської митрополії XVII–XIX cт.
Дев’ятнадцять престолів Софії, на початок XIX ст. присвячені різним сюжетам Євангелія, змінювалися впродовж часу: можна назвати більш ранніми посвятами престоли храму, пов’язані з сюжетами розписів компартиментів собору, а також пізні – як шанування руської традиції християнізації та культу князя Володимира. Недослідженість теми стала передумовою хибних теорій
часу і ктиторства будівництва основного храму Київської митрополії. На підставі збережених описів XVII–XIX ст. реконструюється процес посвят окремих частин святині, що впродовж чотирьохсот років фіксованих джерел як виникали, так і зникали під нашаруванням нових посвят. Методологія студії базується на археографічному та джерелознавчому аналізі наявних історичних
текстів, описів храму, його престолів. Певні найменування посвят мали свою
політичну причину, що характерно для головного храму митрополії, на який
(як і зрештою на всю митрополію) з середини XVII ст. поширювались інтереси
Московського патріархату. Пізні посвяти XVIII ст. «видають» програми деконструкції старих систем посвят престолів собору часів Речі Посполитої й конструювання нових на базі використання місцевої київської руської історії, зразком якої був так званий Володимирський приділ храму, що виник у XVIII ст. Такими новоствореними посвятами ряснів сакральний простір собору й у пізній
час – у кінці XVIII–ХІХ ст., коли тут знайшли своє відображення культ святих
Антонія та Феодосія Печерських, а також Успіння Богородиці – явна данина
традиції Печерського монастиря. Наукова новизна полягає у встановленні
послідовності історії посвят престолів храму та усуненні необґрунтованого
анахронізму використання їх назв у працях, присвячених історії собору. Результатом дослідження стали реконструктивні схеми і список змін посвят софійських престолів, ілюстративний матеріал представляє план храму від
1809 р., який уперше публікується у цій статті. Свідченням руської традиції
шанування у соборі архангела Михаїла є його зображення з Київського Псалтиря 1397 р., на якому архістратиг тримає склепіння споруди.
Research dedicated to history of altar sanctifications in St. Sophia
Cathedral. This scientific mission needed to be solved long time ago due to
anachronisms with using altar names and also as a basis of false theories about
time and building client that established main temple of Kyiv Metropolitanate.
The research task is conditioned by the necessity to find out the names of certain
parts of the cathedral is due not only to the “technical” causes of research convenience –
dedication is a separate topic of the history of the temple, which reflects the processes
of “adaptation” of the Old Rus’ complex to the needs and representations of the
spiritual circles of the Kyiv Metropolitan 17–19th centuries. The methodology of
work is based on archaeographic and source analysis of available historical texts
and descriptions of the temple and its altars. Nineteen altars of Sophia of Kyiv at
the beginning of the 19th century. Its dedications to various subjects of the Gospel
changed during the time: one can name earlier dedications of the thrones of the temple
connected with the plots of the compositions of the рarties of the cathedral, as well as
later – as a veneration of the Old Rus’ tradition of Christianization and the cult of
Prince Volodymyr. Investigation of this topic became a condition of false theories
of time and construction of the main church of the Kyiv Metropolis. We can reconstruct
sanctification proposes in some parts of temple, which aroused or dissolved due to
newer sanctifications in period of 400 years, on the basis of descriptions in texts dated
between 17 and 19th century. Some sanctification names have political reasons,
which is very inherent for main Metropolitanate temple, and all Metropolitanate in
general in the middle of 17th because of interests of Moscow Patriarchate. Late throne
sanctifications in 18th reveal deconstruction programs of old throne sanctifications,
in cathedrals at time of Polish-Lithuanian Commonwealth and constructing of new
ones, on the basis of using local old Kyivan history. Side altar of St. Volodymyr in
St. Sophia Cathedral which was aroused in 18th is great example for that.
The scientific novelty of the research is to establish the sequence of history of the
dedication of the temples of the temple and to eliminate the unjustified anachronism
of the use of their names in works devoted to the history of the Kyiv-Sophia Cathedral.
The result of the study is the reconstructive schema and the list of changes devoted
to the sovereign thrones, illustrative material presents the scheme of the cathedral
in 1809, still unpublished. An evidence of the ancient tradition of worship in the
Cathedral of the Archangel Michael is his image of the Kyivan Psalter of 1397,
presented in an article on which the Archangel holds the vaults of the temple.