Досліджується генеза концептів «Схід – Захід» як формули просторових і цивілізаційних уявлень в українській історіографії. Простежено еволюцію поглядів істориків на місце України у змістонаповненні цієї дихотомічної опозиції.
З’ясовано співвідношення понять «Захід» та «Європа», «Схід» та «Азія» в українській і зарубіжній історичній думці. Проаналізовано їх змістове наповнення в історичних текстах. Розглянуто альтернативні інтерпретації просторових
образів в українській гуманітарній науці та їх історичну генезу в текстах українських учених різних часових періодів. Запропоновано змістову характеристику основних цивілізаційних образів в українській геополітичній думці. Виявлено домінантні впливи європоцентризму на цивілізаційно-просторові уявлення
українських істориків. Окреслено український варіант орієнталізму як специфічного способу сприйняття та описування Сходу. Акцентовано увагу на довготривалій традиції української історичної думки «вписування» України в образи
«Сходу» чи «Заходу», оскільки ці поняття сприймались українськими істориками здебільшого як цілісні й однорідні просторові та цивілізаційні утворення.
Простежено, що до початку ХХ ст. історики ототожнювали Україну переважно з одним із цих образів. Починаючи з 1920-х рр. поширення набуває напівабстрактна формула «Україна між Сходом і Заходом», яка залишається популярною й до сьогодні. Підсумовано, що в останнє десятиліття актуалізуються спроби деконструкції понять «Схід» і «Захід» – замість традиційної опозиції цих
концептів деякі фахівці пропонують альтернативні цивілізаційні карти, в які
«вписано» Україну та її історичне минуле. Відзначено тенденцію то трактування концептів «Схід» і «Захід» як «уявлюваних спільнот», «винайдених» інтелектуалами на певних історичних етапах. Перспективною теоретичною проблемою окреслено актуалізацію питання стосовно реальності (нереальності) таких просторово-цивілізаційних утворень, як «Схід» чи «Захід».
The article investigates the origins of the concept of East – West as a formula of
spatial and civilizational ideas in Ukrainian historiography. The evolution of the
views of historians about the place of Ukraine in this dichotomous opposition has
been analyzed. The correlation between the concepts of West and Europe as well as
East and Asia in Ukrainian and foreign historical thought has been found. The
meanings of the concepts of East and West in the historical texts have been analyzed.
Alternative interpretations of spatial images in the Ukrainian Humanities have
been compared. The historical genesis of spatial images in the texts of Ukrainian
scholars of different epochs has been researched. The content characteristic of the
main civilizational images of Ukrainian geopolitical thought has been provided.
The main influences of Eurocentrism on Ukrainian historians’ spatial views have
been revealed. The Ukrainian version of Orientalism as a specific way of perceiving
and describing the East is outlined. The Ukrainian historical thought has a long
tradition of "ascribing" Ukraine to an image of the East or the West. These concepts
were perceived by Ukrainian historians as holistic and homogeneous spatial and
civilizational entities. By the beginning of the twentieth century historians had
fully identified Ukraine with one of these images. Since the 1920s the semi-abstract
formula "Ukraine between East and West" has become widespread, which remains
popular until today. In recent years there is a tendency to deconstruct the concepts
of East and West. Instead of the traditional East – West opposition some scholars
offer alternative civilizational maps that incorporate Ukraine and its historical
past. The tendency is that the interpretation of the concepts of the East and the West
as "imaginary" communities that were "invented" by intellectuals. The question of
the reality (or unreality) of such entities as East or West still remains a significant theoretical problem.