Аналізується процес виникнення, розвитку та особливості наукової школи історика і джерелознавця М.Ковальського. З’ясовується його роль у цьому процесі, розкривається науково-організаційна лабораторія. Питання інтерпретації школи представлено крізь призму історіографії, де розглянуто основні термінологічні особливості щодо її визначення. Висвітлюються шляхи й
механізми формування школи. Найголовнішим із них була підготовка молодих істориків ще зі студентських років на основі написання дипломних робіт, участі у гуртку, а потім – навчання в аспірантурі. Розглядається тематична
спрямованість наукової школи М.Ковальського. Виділяється, зокрема, джерелознавчий напрям, який почав формуватися наприкінці 1960 – на початку 1970-х рр. і був спрямований на дослідження писемних джерел з історії України XVI–XVIIІ ст. Концептуальний підхід до аналізу питання дозволяє зробити
висновок, що починаючи з 1990-х рр. під керівництвом історика починав формуватися ще один напрям – біоісторіографічний. Здійснено спробу виділити методологічний та історіософський рівні школи.
The process of origin, development and features of scientific school of the known
historian, source expert, PhD in History, Professor, Honoured worker of science and
techniques of Ukraine M.Kovalskyi is analysed in the article. The role of scientist in this
process is being cleared, his scientifical and organizational laboratory are discovered.
Questions of school interpretation are presented through historiography prism, where
basic terminological features in relation to its determination are considered. Ways
and mechanisms of school forming are discovered. The most important among them
was preparation of young historians from student years on the basis of diploma
paper preparing, participating in a student group and then post-graduate studies.
The thematic orientation of M.Kovalskyi’s scientific school is examined. Source
expertise direction that began to form at the end of 1960th – at the beginning of 1970th
is distinguished, and was aimed at research of written sources from the Ukrainian
history of 16th–18th centuries. Conceptual approach to the analysis of the question
grants an opportunity to conclude that beginning from 1990th, under the historian’s
leading another direction began to form – biohistoriography. An attempt to distinguish
methodological and historic-philosophy levels of schools is carried out.