Правове становище міщан Волині ранньомодерної доби передбачало як певні
права, так і обов’язки. До перших відносимо право обирати й бути обраними
до органів міської влади, право вільного вибору професійних занять та придбання нерухомості в місті. До обов’язків належали сплата податків і виконання повинностей. Основні засади правового становища міщан містилися
у привілеях – як локаційних, так і окремих наданнях прав та вольностей міщанам. Найбільш докладно їх було виписано у привілеях, наданих власниками міст. З’ясовано, що рівень юридичних свобод міщан залежав від того, чи
були міста привілейованими, тобто наділеними маґдебурзьким правом, або
ж непривілейованими, а також від майнової їх належності – королівські чи
приватні. Зростання ролі міст у житті держави сприяло тому, що на законодавчому рівні ними щораз більше цікавилася центральна влада. Правове
становище міщан проаналізовано за трьома параметрами: громадсько-політичні права, соціально-економічні права, право на утворення громадських організацій. Окрім того, міщани виконували обов’язки: грошові, натуральні,
відробіткові. Міщани приватних міст уважалися підданими своїх власників.
Прийняття до міського права вдалося простежити в Луцьку, хоча, очевидно, що його застосовували ще у Володимирі та Кременці.
This article deals with the legal status of Volynian burghers in the early modern
period. It meant both certain rights and responsibilities. The first item is the right
to elect and to be elected to the city authorities, the right to choose of professional
occupations and to buy property in the city. Their obligations were to pay taxes
and to perform duties. The basic principles of the legal status of the burghers were
contained in the privileges – both the location documents, and the separate charters
for the rights and liberties to the burghers. In the most detail they were written out
in the privileges granted by the owners of cities. It is investigated that the level of
legal liberties of the burghers depended on whether these cities were privileged, i.e.
endowed with Magdeburg law, or unprivileged and also it depended on the property
type, that is, whether they were royal or private. The growth of the role of cities in the
life of the state contributed to the fact that at the legislative level they increasingly
attracted attention of the central government. The legal position of the burghers is
analyzed in three dimensions: socio-political rights, socio-economic rights and rights
to establish public organizations. In addition, the burghers were obliged to carry out
some duties. The burghers of private-owned cities were considered subjects of their
owners. The acquisition of urban citizenship was found out in Lutsk, but probably, it
was also used in Volodymyr and Kremenets.
