У статті з’ясовано моделі автобіографізму в контексті аналізу
ґендерного та психоаналітичного дискурсу, оприявленого в листах
письменників української еміграції. Доведено, що ґендерна проблема
та її науково-критичне осмислення уможливлює створення образу
літератора крізь призму автобіографізму, сконденсованої думки,
ідіостилю, екзистенційного «Я». Образ автора постулює ґендерну
самоідентифікацію, самосвідомість, окреслює закономірності
художнього мислення, задекларовані в літературному епістолярії.
Спостережено, що звертання до власного «Я» зумовлено психічним
станом організму чоловіка чи жінки, відтак стосунки коригуються
певними відмінностями у прийомах когнітивної та емоційної
обробки й передачі інформації, яка зафіксофана в кореспонденції.
The article explores the models of autobiography in the context of the analysis of
gender and psychoanalytic discourse, which was presented in the letters of the
writers of Ukrainian emigration. It is proved that the gender problem and its
scientific-critical comprehension make it possible to create the image of the writer
through the prism of autobiography, condensed thought, idiostyle, existential «I».
The image of the author postulates gender self-identification, self-consciousness,
outlines the patterns of artistic thinking declared in the literary epistolary.
It is observed that the reference to the own «I» is due to the mental state of the
organism of a man or a woman, so relations are corrected by certain differences in
the methods of cognitive and emotional processing and the transmission of
information, which is fixed in correspondence.
