У статті проаналізовано найвизначніші досягнення вітчизняної
драматургії початку XX ст. у дискурсі європейської «нової драми»,
досліджено певну повторюваність сюжетно-образних структур у
західноєвропейській та українській драматургії зазначеного періоду.
Генетичний зв'язок модерністських експериментів, які були здійснені
західноєвропейською новою драмою та започатковані вітчизняною
драматургією межі сторіч, розглянуто крізь призму творчості Г.
Ібсена, Г. Гауптмана, М. Метерлінка, К. Гамсуна – та Лесі Українки,
Олександра Олеся, В. Винниченка.
The article deals with the most significant achievements of domestic drama of
early XX century in the discourse of European ‘New Drama’.
The frequency of a plot-shaped structure in the Western European and
Ukrainian drama of a given period is explored. Genetic connection of modernist
experiments, performed with West European drama and launched in a new domestic
drama, is considered in the light of the works by H. Ibsen and G. Hauptmann,
M. Maeterlinck, K. Hamsun and L. Ukrainka, O. Oles’, V. Vynnychenko.