У статті аналізуються біографічний дискурс у творах Тараса Шевченка, написаних в період
заслання. Доведено, що психологічні рефлексії, внутрішній монолог прочитується у формі
розмови поета з самим собою, що є типовим для жанру медитативно-рефлективної лірики.
Ностальгія, роздуми про Україну «підживлювались» власними спогадами, роздумами. Образ
автора проступає майже в кожному творі, сповнений внутрішнім конфліктом.
Biographical discourse in the works of Taras Shevchenko, written in the period of exile has been analyzed in the
article. It is proved that psychological reflections, inner monologue can be read in the form of the conversation of the
poet with himself, that is typical for the genre of meditative-reflective lyrics. The nostalgy, contemplations about
Ukraine “were fertilized” with the own reminiscences, thoughts. The image of the author arises almost in every work,
it is filled with the inner conflict.