Мета цієї статті – продемонструвати роль підприємців-текстильників
у розвитку традиції вишивки написів у кінці ХІХ – першій половині ХХ ст. Про
видавництво підприємцями-текстильниками друкованих схем для рукоділля міститься вкрай мало інформації (на відміну від бізнесменів, задіяних у парфумерній
галузі, від прізвищ та продукції яких утворилися терміни «брокарівська вишивка» і «мильна вишивка»). Якщо про французьку компанію «Дольфусъ-Мигъ и Ко»
ще побіжно згадують у науковій літературі, то російські торгові доми «Маріи
Садомовой Сыновья» і «Н. И. Кувшинниковъ съ Сми» залишилися на периферії дослідницьких інтересів. А проте, як показав наш аналіз, їхня видавнича діяльність
також чинила вплив на вишивання написів – фольклорних творів. Провідним методом цього дослідження є історико-генетичний, за допомогою якого вдалося виявити конкретні друковані схеми для рукоділля, що згодом стали основою для
народних вишивок. Також застосовано компаративний метод – для порівняння
одних і тих же сюжетів у різних джерелах. Наукова новизна полягає у першій
системній демонстрації впливу текстильних підприємців (компаній «Дольфусъ-Мигъ и Ко», «Маріи Садомовой Сыновья» і «Н. И. Кувшинниковъ съ Сми») на виникнення словесних текстів у народній вишивці. Висновки. Можна стверджувати,
що у розвитку явища епіграфічної вишивки кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.
певну роль відігравали не лише парфумерники, а й бізнесмени інших галузей. Зокрема, чимало друкованих схем із абетками, написами та побутовими сценками (останні своїми реалістичними сюжетами сприяли самостійному додаванню
підписів вишивальницями, у такий спосіб також розвиваючи епіграфічну вишивку, хоча й дещо опосередковано) видавали підприємці-текстильники: французька компанія «Дольфусъ-Мигъ и Ко» та російські торгові доми «Маріи Садомовой
Сыновья» і «Н. И. Кувшинниковъ съ Сми».
The aim of this article is to demonstrate the role of textilebusinessmen in developing
a tradition to embroider inscriptions from the end of the 19th centuryto the first
half of the 20th century. Very little information is available on edition of schemes for
needlework by textilebusinessmen (in contrast to entrepreneurs involved in perfumery
sector – from the last ones the terms «broker embroidery» and «soap embroidery» have
been created). The French company «Dollfus-Mieg & Compagnie» is shortly recollected
in academic literature, whereas Russian trading houses «Marіya Sadomova’ s
Sons» and «N. I. Kuvshynnikov with His Sons» are at the periphery ofscientific curiosity
. However, as our analysis has shown, th eir publication activities also had influence
on embroidering inscriptions which were folk texts. The main method of this research
is historical and genetic. Due to this method we have been able to identify the concrete
print schemes for needle work which eventually became the basis for the folk
embroideries. Also, the comparative method has been applied for the matching one
and the same plots from different sources. Scientific novelty is in the first systematic
demonstration of the textile businessmen’s influence (the companies «Dollfus-Mieg &
Compagnie», «Marіya Sadomova’s Sons» and «N. I. Kuvshynnikov with His Sons»)
on the emergence of verbal text s in folk embroidery. Conclusions. We can state that
not only perfumers but also businessmen of other industries played a role in developing
a tradition to embroider inscriptions from the end of the 19th century to the first
half of the 20th century. Particularly, the textile businessmen (the French company
«Dollfus-Mieg& Compagnie», «Marіya Sadomova’s Sons» and Russian trading houses
«N. I. Kuvshynnikov with His Sons») published a huge amount of printed cross-stitch
papers with alphabets, inscriptions and genre scenes (the last ones with their realistic
plots encouraged the embroideresses to add verbal texts by their own).
